Знаю...знаю...
Я "вишу" вам пост про поїздку на півмарафон в Луцьк. Обіцяю зібратись з думками та силами і виправитись найближим часом)
Осінь наступає шаленими кроками. У спортивному колі на вересень-листопад припадає чимало стартів. Багатьом приходиться обирати і відмовлятися. Пригадується мені один мій біговий рік, коли я жодного разу не поїхала на ЧУ з орієнтування, бо обирала інші старти. Було таке, як то кажуть - "не тягне". Однак, збільшення в моїй стрічці новин інформації про орієнтувальницькі старти нарешті почало повертати мене на путь істинний і навчило об'єднувати шосе з лісом. Веду до того, що цього року поїхати на чемпіонати знову стало нормою і це знову нарешті почало приносити задоволення. Ну от нема більше ніде такої динаміки, як у нас, і нехай вже мені вибачать шосейні біги, але ділитися враженнями про те, де який поворот, пункт підживлення і де мене накрило куди нудніше, ніж після фінішу дивитися в карту і розбирати свої помилки.
Колись не надто любила спринти. Але інколи слова в бюлетені "відкрита форма одягу" дуже манить (особливо після зеленого лісу)). Формат ЧУ зі спринтів був дуже цікавим. 3 дні і 4 дистанції. Мас-старт і гандикап. А особливої уваги заслуговує 4-етапна змішана естафета.
День 1. Спринт (пролог).
Знаєте, традиційно, коли думаєш, що треба добре пробігти цей старт, бо за його результатами відбудеться гандикап, то "хочеш, як краще, а виходить, як завжди"))
Стартувала ніби нормально, але з 2 КП не могла зрозуміти, що робиться. Не бачила проходів, постійно зносило з того напрямку, що треба. Приїхала зі Львова з +13, а попала в +25. Біглося, м'яко кажучи, не дуже, деякі горки виходились пішки. Дистанція мала чимало набору висоти, тому кожна помилка витягувала сили через додаткові підйоми (що найгірше - по сходах).
На останній КП бігла взагалі з питанням "знімуть, чи ні", бо я зовсім не зрозуміла, що намальовано на карті. На ній бачу перед собою стіну, а піднімаючи голову - нічого нема, а замість неї тунель. Трошки зламалась система в голові перед самим фінішем, але здається це було не в мене одної.
День 2. Мас-старт і гандикап.
Два старти в один день виклик завжди нелегкий.
Для початку нам запропонували дистанцію з масовим стартом. Це був не зовсім спринт (6,8 км), однак сили ця дистанція забирає не менше.
Схопивши карту в руки, зі старту я побачила очікуваний довгий перегон на 1 КП. Вчитувалась в карту метрів двісті, але варіант, впринципі, побачила зразу. Для себе розуміла, що "паравозити" на перший КП не варіант, бо коли всі лідери втечуть, то буде несолодко. Дистанція долалась легко до 8 КП. Там і зробила основну помилку. Просто не побачила прохід, який вів прямо до КП і успішно оббігла весь квартал. Мас-старт не пробачає такі помилки, навіть якщо далі і біглось добре, і КП нормально брались.
Карта ніби сподобалась, але такі двоякі враження залишились після дистанції. Точніше, після перших двох дистанцій.
День 3. Естафета.
Я чекала цієї естафети з попереднього чемпіонату. На жаль, так склалося, що традиційної естафети у мене зараз немає, тому я постійно в цей день на змаганнях в якості оператора. Але цього разу випала нагода нарешті за стільки років (здається, що естафету востаннє я бігла десь в 2012) пробігти цей шикарний вид програми!
Я готова після кожної естафети виспівувати хвалебні оди цій дистанції, відчуттям на ній.
Нарешті, я стою на стартовій лінії в оточенні всіх спортсменів, які біжать перший етап. В кожного свій настрій, свої думки. Кожен чекає того славетного відліку до старту, щоб нарешті вхопити карту і забути за переживання. Ай, наркоману і не снилося отримати таке задоволення, яке отримують спортсмени на естафеті))
Дистанція була цікавою і динамічною. Мені попалась хороша спортсменка і суперниця на дистанції, яка змушувала бігти (дякую Ані !).
Було приємно знову відчути момент передачі естафети і нарешті перестати бути оператором))
Знову повторю просту незламну істину: "любиш тренуватися без карти - люби і тупити на дистанції". Може з наступного року я вже перестану її згадувати?
Загалом, чемпіонат організували непогано. Однак, ЧУ повинні організовувати чудово!
Пункти мають стояти на своїх місцях, щоб потім не анюльовували результати, вчасно даватися старт, усі проходи (які намальовані, як відкриті!) мали би бути відкритими і ще багато-багато таких нюансів, які завадили ЧУ бути чудовим. І знову ж таки - медалі. Діти теж заслужили на медалі. Пам'ятайте про це.
Ну і ще одне "але". Коли ми приїжджаємо закордон, то ніхто не підлаштовується під нас, українців, і не говорить на відкритті українською мовою, бо ми гості. Якщо ви таке десь бачили, то напишіть мені)) На заході всеукраїнського рівня, офіційному заході, всякого роду церемонії повинні вестися на українській мові. Це, вже ж таки, чемпіонат УКРАЇНИ.
Як завжди дякую хорошій компанії за хорошу компанію :) З вами приємно проводити час!
Осінь продовжується, а разом з нею і біговий сезон.
Набігайтеся добряче перед закінченням сезону, щоб було що згадати під час базових зимових тренувань)
Будьте здорові ;)
Почуємось!
Немає коментарів:
Дописати коментар