Ще 2 тижні назад, їдучи дорогою через Сколівські Бескиди, листя тільки-тільки почало наливатись багряними фарбами. В той день ми піднімалися на Пікуй... Було так тепло, по-осінньому і в передчутті того, що вже зовсім скоро вгору треба буде підніматися бігом)
Давно я не брала участі в гірських забігах. Однак, коли запрошують на нову трасу, новий старт, то гріх не пообіцяти приїхати! А обіцянки треба завжди виконувати, і навіть тоді, коли в переддень змагань треба гостювати на весіллі ;)
Що ж, 4 години сну і жахливий звук будильника - так неприємно почався ЧУДОВИЙ день "Кубка Ільзи"! Здавалося, що я засну в машині дорогою на старт, однак організм чомусь відмовився від такої опції, а заодно і від опції "сніданок перед стартом". Якщо чесно, то було геть не до бігу, а особливо гірського. Але, коли ми приїхали на старт - забулось за все!
Чудова осіння погода, неймовірних кольорів гори, навколо всі свої і дуже по-домашньому. Той кілометраж, який був попереду, став абсолютно мізерний у порівнянні з атмосферою.
Слова судді в рацію "10 секунд до старту". І всіма улюблений зворотній відлік. Поїхали! Ну, точніше, побігли)
Всього 200 метрів Славськом по асфальту для розминки, а далі вгору!
Організатори анонсували приблизно 14,5 км траси, з яких 6 вгору на вершину Ільзи, а далі вниз. Учасники наміряли за різними даними від 12,5 до 13,2 км.
Також, окрім бігового старту, на дистанцію 6 км виходили скандинавські ходуни (ну не знаю я, як вас назвати))). І серед моїх друзів знайшлися авантюристи, які не маючи повного комплекту спортивної форми легко піддалися на вмовляння організаторів і стартували)) А потім ще й призові місця в своїй категорії посіли! Молодець, Надєжда (мой компас земной;), ростеш!
Але повернусь до дистанції...
На першому ж підйомі мені вже було "не дуже", однак потім підйоми вибігалися абсолютно чудово. Зрозуміло, що легко зовсім не було, але в хорошому робочому темпі частина траси до вершини гори Ільза пройшла швидко і непомітно. Далі почалися спуски, яких я так не люблю!
Поки бігла в гору думала про те, щоб швидше закінчився підйом. Підйом закінчився і почався спуск. Поки спускалась вниз думала про те, щоб швидше почалась рівнина селом. Рівнина почалась. Поки бігла до фінішу думала про те, що краще вже був спуск, ніж рівнина))) Ці спортсмени такі перебірливі))
Кілометри на спуску минали, як стометрівки. А от коли почалась більш-менш рівнинна ділянка, то час ніби заповільнився. Ноги поступово починало "в'язати". Біжиш і просідаєш в дорогу все глибше і глибше. Для того, щоб не сповільнювати темп почала підбирати кроки. То дрібні, то широкі. Найкраще підійшли дрібні. Вони давалися значно легше. Так і "додрібнила" до фінішу, де чекали обійми друзів, теплі фотографії і смачний обід.
Ноги відчули, що були підйоми і спуски, але ця втома прийшла не одразу, а десь на виїзді зі Славська, коли організм нарешті впав у сплячку. Так не хотілось закривати очі, бо Бескиди перетворились в багряні розливи фарб і було занадто гарно, щоб спати. Але...але)
Результати за посиланням.
"Кубок Ільзи" - змагання нові, але однозначно варті для відвідин в наступному році. Хороша бігова траса, волонтери буквально на кожному кроці (!), багато медиків по трасі, зрозуміла розмітка, смачний обід на фініші та й просто гарно та атмосферно!
Велике спасибі всім організаторам за нове бігове свято і раджу вам уже займати таку ж дату змагань на наступний рік, бо такий старт заслуговує глибокої золотої осені в Бескидах!
До зустрічі на Вечірніх побігеньках!
Немає коментарів:
Дописати коментар