Всеукраїнські змагання "Кубок Одеси 2017"

З поїзда в поїзд. З поїзда в поїзд. І так все літо)
Традиційно, я закінчую його змаганнями Кубок Одеси і вже стабільно не знаю, як вибратися з Одеси додому після змагань. Але про все по-порядку.

Цьогоріч я вирішила, що їхати в Одесу і займати місце під намет на скалодромі потрібно заздалегіть ;) Однак, перед виїздом мені ще вдалося зробити кілька важливих справ: виспатися після Кубка лева, згадати, як бігати і випадково натрапити на рекламу вертикального забігу у Львові. Цей вертикальний забіг підвернувся дуже вчасно, бо за літо я зовсім відвикла змушувати свій організм працювати. Потрібно було гарненько розтрусити своє тіло і організм, і побачити, чи можу я взагалі після літа що-небудь))
ArcoMen Vertical Run Lviv  передбачав три дистанції. Дві з них були короткими і включали одне та два забігання на Високий замок. Третя дистанція була двогодинним забіганням на Високий замок і назад, і відповідно підраховуванням тих забігань. Все просто: хто більше, той і переміг. "Дві години бігу - саме те, що треба після паузи", - подумала я і зареєструвалась. Ну, як би, це і вся моя підготовка до забігу :D

Добре, що мій мозок зразу поставив задачу не розслаблятися і настроївся на нові пекельні болі в м'язах під час, і після забігу. Я не з тих людей, які бігають заради челенджів, але це був саме той, перший раз. Дві години змагань пройшли доволі добре. Вдалося і побігати, і походити, і поговорити і дати Нанці цьом)) Ну і звичайно вдалося потерпіти і нарешті розбудити себе!
Отож, за дві години мені вдалося 11 разів забігти на Високий замок. А тому найближчі кілька місяців, а то й більше, ноги моєї там не буде :)

Є така людина в моєму житті, яка часто виручає моє тіло після важких змагань, чи тренувань додому. І цього разу не обійшлося без Левка. Завантажив в машину, довіз, вивантажив. Велике дякую!!

Ну все! Тепер я готова була їхати з дічайшою крепатурою в Одесу))
Але і тут доля  Надія мене не покинула! Кожного дня після тренування мені розмасовувала мої вбиті ноги, а я лежала і тихенько підвивала від болі. В один прекрасний ранок я прокинулась і змогла встати без болю в ногах!

Абсолютно точно "Кубок Одеси" став для мене традиційним стартом. Я спостерігаю за тим, як ростуть ці змагання від самого їхнього початку і, як приємно тішать організатори нас чудовими дистанціями. Третій "Кубок Одеси" став цілковито спринтерським. Поєднання міського спринту в історичній частині Одеси із трішки подовженим спринтом за містом, де сітка доріг змушує мозок просто закипіти - неймовірне!

Звичайно, в моєму випадку, не обійшлось і без помилок на дистанціях. Здебільшого це було якраз наприкінці, де від спеки мозок вже просто відмовлявся думати і вибирав або неймовірно тупі варіанти, або включав режим "мамо, де я". Однак, не зважаючи на це все, другий день мені вдався найбільше. Вдалося більш-менш розкластися по дистанції, витерпіти чималу спеку і отримати задоволення від орієнтування на шикарній місцевості! Впевнено можу сказати, що це одна з моїх найулюбленіших карт!
Той, хто хоч щось розуміє в орієнтуванні і зараз це читає, може подивитися на карти Ж-21Е всіх днів нижче.

Чесно кажучи, вже давно я не отримувала такого задоволення від орієнтування. І велика заслуга в цьому Міші Тесленка і його команди, яка зробила для нас чудові змагання! Кожного дня було приємно стартувати знаючи, що тебе чекає цікава дистанція.
Велике спасибі всім організаторам змагань "Кубок Одеси". У вас все виходить! Продовжуйте в тому ж дусі! А ми приїдемо ще)
Результати змагань на сайті.
Є багато фото на сторінці у ФБ.

10 вересня біжу в Луцьк. Точніше, біжу в Луцьку ;) Знову напівмарафон. Після літньої перерви він здається якимось надто великим, але пора знову отримувати задоволення від улюбленого)

Осінь. Улюблена пора року. В лісі вдихаєш сирість і запах мокрого листя. Кросівки на тренуванні чвакають від дощу, але повітря ще не встигло охолонути від літньої спеки.
Вітаю із приходом "золотої" і нехай вона потішить нас хорошою біговою погодою!
Не перенапружуйтесь!
До зустрічі)