19 травня 2021 р.

Burning Heads 2021. Лебедівка

Фото - Owl & Bull
Фото - Owl & Bull


Море в травні  це якийсь особливий вид задоволення. Людей немає, вода холодна і неспокійна, сонце гріє. Але й пуховочка деколи зайвою не буде :) Слухаєш тільки, як шумлять хвилі і скрекоче ракушняк під ногами.

Море в травні  це тепер ще й Лебедівка і згадка про Burning Heads.
Спойлер: там дуууууже! ну дуууууууже гарно!


То був трейл, на якому я бачила ВСЕ. Здається, це мій перший такий забіг)
Я бачила краєвиди навколо, які змінювались з кілометрами. Я пам'ятаю кожну ділянку траси, а не лише своє тяжке дихання і два метри попереду.
Це був гарний забіг, а не змагання. 

Спочатку був асфальтовий старт і розуміння, що треба швидко бігти, бо затопчуть.

Фото - Owl & Bull


Потім були мега-глиняні "лєчєбно-грязьові ванни", які ще сам Юзеф Пілсудський колись приймав :)  
Солоне спекотне повітря і постійний звук "чвак-чвак" під ногами... чи вже в ногах.
Ракушняк... різав ноги, але був спасінням) 
Колючки! Різали ноги, але були майже гумою на стадіоні.

Тут зрозуміла, що взути асфальтне взуття з тонесенькою підошвою було максимально правильним рішенням! 

Угу-угу, в трейлах можна брати участь в такому взутті. І нічо не станеться :) Зрештою, яке взуття допоможе, якщо ти не тренуєшся? :) (think about it)

Після глини  майже шосейний лиман з місцем, щоб сполоснутися від лікувальних процедур.
А ще, там була висока травичка. Як килим з великим ворсом на підлозі. 

Ліс. Пізніше був ліс. Тінь, прохолода, вітер. І бар'єрний біг з колодами. Ліс теж був швидким і дуже зеленим. Знаєте, отой колір, коли тільки-тільки з'являється листя весною? Оце він. Ще не випалений спекою і солоним гарячим повітрям.

А потім були дві дооооовгі прямі: одна лісом, інша пляжем. Добре пам'ятаю момент їхньої зміни. Вибігаєш після звивистої доріжки на невеликий пагорб, а там море, зелені поля і обрив. І люди біжать. До цього моменту всі вже розтягнулись і ніхто нікому не заважав :)


Фото - Owl & Bull

Далі  пляжний кайф. Мокрий пісок, холодна вода в необмеженій кількості в твоїх кросівках, поодинокі відпочивальники, які плескають і дають п'ять. Блін! Кожен метр цього пляжу  це був суцільний кайф. 
Навіть сходи перед фінішем були кайфові, не зважаючи на те, що я задИхалась на них більше, ніж на всій 24-кілометровій дистанції))

Фото - Owl & Bull


Кайф фінішувати і "бачити на очі", бути в стані як після недільного кросу (і то, відчуття після темпаків куди погірше :), випити доброго пива і тішитися спільним перемогам, а не лежати без сил.



Я б залишилась там надовше. Дивилась, як сонце заходить в лимані, пошукала б таки тих рожевих пеліканів, погрілась під травневим сонцем, потренувалася б на пісочку, попила кавусі з видом на море. Поки не почнеться пляжний сезон :)

Точно ще повернусь туди. Дякую організаторам за відкриту локацію!
______________________________________________________________

Менш, ніж за 2 тижні стартуємо Перечинський півмарафон. Я вже встигла засумувати за улюбленим домашнім стартом. Потираю руки і вимиваю від глини з ракушками свої стартові кросівки) В сонячному Закарпатті буде спекотно!

Сумували за мною?)

Немає коментарів:

Дописати коментар