6 жовтня 2020 р.

Перший Перечинський трейл RunaRun 2020

Фото Сергія Денисенка




Тут мав бути текст 2 із назвою "Літо з присмаком трейлу. Частина 2". Але я не хочу)) А якщо ми не хочемо, то що? Правильно! Не робимо :)

Що ви відчуваєте під час бігу? Насолоду, кайф, ненависть, злість? Точно загострені емоції. Ми ж робимо те, що любимо в той момент. 

Що я відчувала, коли прокидалась о 5 ранку перед стартом? Хвилинка відторгнення, міні-істерика і ось я вже тейпую собі ноги слухаючи, як за спиною посопує людина, яка обрала більш гуманний спосіб познущатися над собою. Якщо це так можна назвати)

Ранок в Лумшорах дуже темний і глибокий. Ще трохи туманний і вологий. 20 хв пішки до автобуса під звук власних кроків пробудив мене і водія якоїсь маршрутки, якому я сказала "Доброго ранку".  Насправді, добрий був ранок. Значно тепліший, ніж кількома годинами пізніше)

Перший Перечинський трейл, бля. Цю фразу я повторила кілька разів після вибігання на полонину Руну. 

Дано: гори навколо, краєвиди, біг по класних пологих гірках. Що маємо на виході: вода в лівому вусі, випльовування води з рота кожні кілька метрів, бо вона разом з вітром сама туди потрапляє. ЛІВА половина обличчя поступово починає обмерзати і бере на себе всю міцність погодних умов. ПЕРШИЙ ПЕРЕЧИНСЬКИЙ ТРЕЙЛ, бля 😂 Я зовсім не прихильниця "Гоу хард, ор гоу хом", "Ноу пейн, ноу гейн", але то були ті моменти, коли треба було себе якось втішати) 

І знаєте, що насправді втішило? Табуретка! Сумно було би поїхати без перечинської табуретки додому. А зараз я сиджу на ній, пишу цей текст і думаю, що вода з вуха витекла, шия і обличчя відігрілися, а спогади і легка усмішка при згадці про RunaRun залишились. Бо, яка різниця, що за погода навколо, якщо люди вклали серце і душу в захід? 


Про футболку згадала вже вдома. Тому довелось робити фото)

Немає коментарів:

Дописати коментар