29 травня 2017 р.

Перечинський півмарафон Федора Фекети (28.05.2017)

Фотограф - Сергій Денисенко
У мене на комп'ютері є папка з фотографіями під назвою "Півмарафони".
Після 28 травня в цій папці з'явилась іще одна. Перечинський півмарафон 2017)

Після CrossHill-у хотілось відпочити. Розслабитись, бажано десь на гамачку.
Однак, мій організм збудований так, що він вже не може сидіти на вихідних вдома. Мені хочеться відпочивати, але десь в подорожі, нехай вона і буде на один день. Саме тоді, коли думки про гамачок і подорож боролись між собою, я згадала, що десь наприкінці травня повинен стартувати напівмарафон з Ужгорода в Перечин. Пам'ять мене не підвела: 28 травня, 10:00.
3, 2, 1 іііііі квитки до Ужгорода вже в мене на руках. Зрозуміло, що для закріплення ефекту необхідно знайти собі компанію. Перелічила подумки всіх тих, хто хотів би поїхати і нічого не планував на 28 травня, провела агітаційну роботу і все, готово ;)
Нічка була трішки безсонною: спочатку очікування нічного потяга, потім жіночки, які вирішили вночі обговорювати що, коли і як садити. Проте, все це забулось, бо за ранковим чаєм в потязі далеко у вікні були гори, сонце і зелені-зелені тони.
Ужгород зустрів нас неймовірним теплом і пустими вулицями. Ми йшли до місця старту і згадували, де які змагання бігали, де бували в Ужгороді, і мабуть, як багато львів'ян - по-доброму позаздрили гарній річці)

Перечинський півмарафон Федора Фекети - забіг з ідеєю. Маршрут з Ужгорода до Перечина, який щодня долав поштар Федір Фекета, щоб доставити людям пошту, долали і ми. Також, забіг присвячений і дню міста Перечина.
Місце старту - невеличка затишна площа, де вже стояла стартова арка і почали видавати стартові пакети. Ми натрапили якраз на збір волонтерів, яким розповідали, як правильно подавати воду, що робити, а що не робити. І знаєте, вони відпрацювали так, як треба!
Настрій був хороший, але зовсім не бойовий. Все-таки дуже багато емоцій було витрачено на Чернівецькому напівмарафоні. Тому хотілось розслабитись і зловити кайф)
На розминку виділила не надто багато часу та уваги (про що потім пожаліла)). На старті все було настільки по-домашньому, що хотілось бігти в піжамі і тапочках ;) Але все-таки довелось відкинути такі "піжамні" думки, бо навіть якщо біжиш і в задоволення, то чималу відстань у 21 км (в даному випадку всі 22) ніхто не скорочував. Півмарафон є півмарафон.


Ну ось і стартували!
Погода була не дуже сприятливою для довгого бігу - палюче сонце і жодної хмаринки. Проте, був невеличкий бонус у вигляді вітру та періодичної тіні на трасі, яка припала фактично якраз на закінчення дистанції. Сама дистанція спочатку здавалась творінням пекла... Прямі ділянки траси, яким кінця-краю не видно та, які завжди поступово набирали висоту. І палюче сонце. Усе це розбавляли лише гарні краєвиди навколо і надія на те, що десь там, попереду, почнеться "серпантин" і там буде тінь. Пунктів підживлення було достатньо, води на них також. Для особливо голодних на них були і фрукти ;) Стабільно, на кожному пункті на голову виливалась пляшка води. Так, до самого фінішу, я добігла вже абсолютно мокрою) Але це, насправді, дуже рятувало по дистанції. Дуже складними для мене видалися перші 10-12 кілометрів. Погана розминка позначилася на лівому коліні, яке ніколи не боліло, але тут раптом вирішило спробувати))

Десь після 13 кілометру краєвиди на трасі почали змінюватись. З'явився гірський серпантин, високі сосни, прохолода від тіні та річки. Я бігла та отримувала задоволення, хоч і не було дуже легко. У якийсь момент я навіть практично догнала лідера серед жінок. І десь в голові вже почали виникати думки про те, що я можу (і маю сили) впертися і забігти першою. Але потім "піжамний" настрій переміг і здоровий глузд)) Мені хотілось бігти на фініш і усміхатись, а не знову бути зі стражденним обличчям. Не сьогодні. Сьогодні треба насолоджуватись!


Карпатські та прикарпатські міста завжди дуже довгі. Перечин не став винятком) Недалеко від в'їзду в місто мене догнав спортсмен-вболівальник-волонтер на роликах, який повідомив мені, що тут ще "кілометра три" до фінішу. Я втішилась) Через 500 метрів повз мене проїжджає машина, коментатор з якої повідомляє, що "5 кілометрів до фінішу". Ну от так і знала 😰
Місто вже почалось, а фінішу все нема й нема... Аж ось, нарешті, з повороту видніється зелененька арка "ФІНІШ". І знаєте - я видихнула з полегшенням. ВГОЛОС))
Люди зустрічали оплесками і вітаннями, а я старалась зустріти їх посмішкою. Не так вже й часто це буває) А після фінішу пляшечка березового соку зайшла, як в суху землю. Він був якраз в тему! Що найдивніше і найбільш несподівано для мене - я змогла з'їсти обід! Таке буває дуже рідко після забігів, тому цей день точно особливий ;)


Ну і така трохи офіційна ремарочка - 1.47.01 на 22 кілометри. Я задоволена)

Хочеться подякувати організаторам, волонтерам, спонсорам за такий чудовий забіг! Ви створили шикарне свято в чудовому місті! Впевнена, що кількість учасників буде зростати з кожним роком, бо дуже видно, скільки зусиль ви прикладаєте до цих змагань і ці зусилля недаремні! Завжди є куди вдосконалюватись і всі недоліки вам уже були підмічені.
Але загалом дуже атмосферно, дуже тепло, дуже затишно! Усе: починаючи із гарно запакованих стартових пакетів і закінчуючи нагородженням - чудово!
Рекомендую усім наступного року відвідати Перечинський півмарафон!




Вихідні вдалися на славу. Здається, останнім часом у мене по-іншому не буває. Та й не хочеться, якось, по-іншому!
От чесне слово! Тепер почуємось і побачимось з Вами вже в Тернополі, 18 червня!
А поки - тримайтеся ;)

P.S. Ще й доставили назад до Ужгорода, як принцес!)
P.P.S. Солодкі подарунки ледь довезла)) Але вони того варті! Дякую;)




Немає коментарів:

Дописати коментар