З 6 по 9 травня в Києві відбувався Командний Чемпіонат України...
Почну зразу з негативу.... Все-таки потрібно було зробити полігон! Після поїзда відразу бігти трішки важко....навіть не трішки! Це був останній негатив на змаганнях...як на мене...))
А тепер про позитивне і цікаве..Після спринту, подивившись на дистанцію групи Ж-16, мені стало цікаво чому в групі Ж-18 дистанція була технічно легша? Склалося таке враження, що організатори переплутали дистанції...))
Бігти було важко, старт був у розпал спеки...це був найважчий спринт(фізично) який я коли-небуть бігала...
Смішно виглядала черга до станції зчитування... таке враження, що ми повернулися в період "застою" і вистоюємо чергу за дефіцитним товаром...)
Після спринту ми поїхали у с. П'ятихатки, де жили і бігали наступні три дні...
Спека не спадала...бігати ставало все важче і важче, а страшний кілометраж довгої все більше лякав...) Переживши довгу в Харкові, яка, не побоюсь цього слова, була найгіршою в моєму житті, я очікувала від цієї довгої чогось особливого...забігаючи наперед скажу, що довга після Києва реабілітувалася в моїх очах)))))
Естафета...як багато відчуттів сховано за цим словом... я настільки давно не бігала естафети, що навіть дійшла до того, що бігла її по Ч-20...) Мені сподобалось...ця естафета принесла масу задоволення і досвіду... Класно бігти по чоловічій групі, розуміючи, що ти така "маленька-маленька" порівняно з "конями"...))
І от...настав судний день... ДОВГА...) Спочатку вона мала бути 8 км...потім 9.3 км...а бігли ми 8.6 км... Чесно кажучи, я думала, що буде важче... Погода змилувалася над нами...було хмарно, приблизно 15 градусів. Саме при такій погоді я відчула, що вже не така слабенька, як відчувала себе попередні дні, і спромоглася пробігти цю дистанцію виклавши повністю всі сили, що залишились після ЧУ в Харкові і останніх 3-х днів змагань... Було важко, були помилки, ноги боліли шалено, але здаватися я не збиралася... Знаючи, що до наступного ЧУ ще досить-таки багато часу хотілося привести себе в стан "лежачого поліцейського" на фініші... що і було зроблено...) Реабілітація довгої пройшла успішно...)
Додому їхала в очікуванні відпочинку....і свого випускного...)
Думаю дуже мало людей розуміє особливість фотографії, що вище... А особливість полягає в тому, що я бігала в гетрах!!!=) (що для мене дуууже незвично)
Але всеодно без подряпин не обійшлося...закрила гетрами ноги - поцарапала руки і шию...)) І з цими подряпинами вдягнулася в плаття....взулася в туфельки...і гуляти на випускний...))
Strange life in orienteering...
Неділя, 13 травня 2012 р.
Середа, 2 травня 2012 р.
ЧУ+ "Ліга Компас" Харківська обл., с. Тимченки (і бест оф зе бест автобус до села)
Сьогодні 2 травня, кілька годин назад я повернулася додому...
18 годин в каструлі на ім'я "поїзд Харків - Львів"...декілька ковтків свіжого повітря на зупинках і мокрий рушник на розцарапаних ногах... повернення додому унікальне, але зараз не про це)
З 28 по 1 травня в с. Тимченки Харківської області проходили змагання "Ліга компас" і ЧУ, який проводили в рамках цих змагань...
Напевне свою розповідь почну з перших вражень про місто Харків, а саме час коли треба було купити квитки додому... напевне, якби я була іноземним туристом, я би весь десь спочатку шукала каси попереднього продажу квитків, а потім ще пів дня їх купувала. Ніколи в житті не бачила і не чула, що потрібно купити такий- собі "квиток", щоб купити квиток))))) Хочете відчути це на своїй шкурі?... - Завітайте в Харків(а точніше в північний термінал вокзалу, бо там знаходяться каси)=)
Купивши горезвісні квитки, доїхавши до потрібної нам станції метро, картина біля автобуса на який нам потрібно було обов'язково попасти була веселою - здичавілий натовп харківського "корінного населення" і спортсменів, які будь-якою ціною намагаються залізти в автобус з рюкзаками - Пікассо би позаздрив такій картині... Ми все-таки запхалися у цей автобус, але як запхалися....ну це треба було бачити....словами в блозі не опишеш...з матюками, криками, шумом, сварками....але запхалися.... І тут постало наступне питання....а як вилізти з автобуса??... це ми вирішували через 50 хв, доїхавши до Тимченків...)
Помахавши ручкою пекельному автобусові, ми рушили на територію табору, щоб розміститися і нарешті відчути дух змагань, якого так не вистачало...
А тепер про наступні три дні... було спекотно=)))... було настільки спекотно, що дистанції здавались вічністю в пустелі... і лише вода на фініші була поверненням до життя...
Так тяжко давно не бігалося... при температурі приблизно +30 останній раз бігала ще минулого літа... вже і забулося, як тяжко влітку долати дистанції, а ще й кожен день не менше ніж 4 км...
Але окремо мушу розповісти про довгу дистанцію... 9.2 км... ці красномовні цифри говорять самі за себе...Якщо в когось в голові перед стартом були відбори, перемога ітп...то в мене "як би то добігти"... Кошмар почався вже не добігаючи до пункту підживлення... дистанція типу "нагнися, перепригни, поцарапайся, зачіпися за колючки волоссям" була найгіршою дистанцією в моєму житті...але попри те, запам'яталася вона мені ой як надовго))))
Вода на пункті підживлення...не передати відчуття... "я открыл напиток богов"... без коментарів...хто бігав, той знає)))))
А відчуття на фініші.......навіть сил на радість, що добігла не було...хотілося просто впасти....і спати.....а ще кока-коли....)))))))
Шкода було прощатися зі всіма знову.....їхати додому...і вже завтра занурюватися у буденність... якщо все буде добре то вже через 4 дні я побачу всіх знову....я так на це надіюсь...
А поки що згадую все, що відбувалося на цих змаганнях з усмішкою...і розумію, що орієнтування - це найкраще, що зі мною сталося за 17 років прожитого життя...)))
ваша Танька)
Результати тут: http://orienteering.org.ua/
18 годин в каструлі на ім'я "поїзд Харків - Львів"...декілька ковтків свіжого повітря на зупинках і мокрий рушник на розцарапаних ногах... повернення додому унікальне, але зараз не про це)
З 28 по 1 травня в с. Тимченки Харківської області проходили змагання "Ліга компас" і ЧУ, який проводили в рамках цих змагань...
Напевне свою розповідь почну з перших вражень про місто Харків, а саме час коли треба було купити квитки додому... напевне, якби я була іноземним туристом, я би весь десь спочатку шукала каси попереднього продажу квитків, а потім ще пів дня їх купувала. Ніколи в житті не бачила і не чула, що потрібно купити такий- собі "квиток", щоб купити квиток))))) Хочете відчути це на своїй шкурі?... - Завітайте в Харків(а точніше в північний термінал вокзалу, бо там знаходяться каси)=)
Купивши горезвісні квитки, доїхавши до потрібної нам станції метро, картина біля автобуса на який нам потрібно було обов'язково попасти була веселою - здичавілий натовп харківського "корінного населення" і спортсменів, які будь-якою ціною намагаються залізти в автобус з рюкзаками - Пікассо би позаздрив такій картині... Ми все-таки запхалися у цей автобус, але як запхалися....ну це треба було бачити....словами в блозі не опишеш...з матюками, криками, шумом, сварками....але запхалися.... І тут постало наступне питання....а як вилізти з автобуса??... це ми вирішували через 50 хв, доїхавши до Тимченків...)
Помахавши ручкою пекельному автобусові, ми рушили на територію табору, щоб розміститися і нарешті відчути дух змагань, якого так не вистачало...
А тепер про наступні три дні... було спекотно=)))... було настільки спекотно, що дистанції здавались вічністю в пустелі... і лише вода на фініші була поверненням до життя...
Так тяжко давно не бігалося... при температурі приблизно +30 останній раз бігала ще минулого літа... вже і забулося, як тяжко влітку долати дистанції, а ще й кожен день не менше ніж 4 км...
Але окремо мушу розповісти про довгу дистанцію... 9.2 км... ці красномовні цифри говорять самі за себе...Якщо в когось в голові перед стартом були відбори, перемога ітп...то в мене "як би то добігти"... Кошмар почався вже не добігаючи до пункту підживлення... дистанція типу "нагнися, перепригни, поцарапайся, зачіпися за колючки волоссям" була найгіршою дистанцією в моєму житті...але попри те, запам'яталася вона мені ой як надовго))))
Вода на пункті підживлення...не передати відчуття... "я открыл напиток богов"... без коментарів...хто бігав, той знає)))))
А відчуття на фініші.......навіть сил на радість, що добігла не було...хотілося просто впасти....і спати.....а ще кока-коли....)))))))
Шкода було прощатися зі всіма знову.....їхати додому...і вже завтра занурюватися у буденність... якщо все буде добре то вже через 4 дні я побачу всіх знову....я так на це надіюсь...
А поки що згадую все, що відбувалося на цих змаганнях з усмішкою...і розумію, що орієнтування - це найкраще, що зі мною сталося за 17 років прожитого життя...)))
ваша Танька)
Результати тут: http://orienteering.org.ua/
Неділя, 22 квітня 2012 р.
інкредбл, анбелівбл фіілінгс...)))
Невже я добігла??_))))).... напевне, якщо я зараз це написала то все-таки добігла))))
Враження звичайно різні....після 12-13 кілометра були прокльони "навіщо я бігла??"...потім...вже якось всеодно....а на фініші - гордість...гордість за те, що є одною з тих, хто добіг!!!
Фінішувавши, я дійшла до висновку, що тим людям, які сьогодні стали переможцями, потрібно ставити велетенські пам'ятники=)) Змусити вийти себе на старт півмарафону це вже досягнення, а добігти його...ну...навіть незнаю як це назвати...
Мої відчуття зараз?.. Змучена, болять ноги, але задоволена.... ну це напевне стандартні відчуття після чогось особливого)
Спасибі організаторам за надану можливість участі у півмарафоні та й за те, що вони організували такі змагання у Львові! Я вважаю, що такі змагання потрібні зараз як ніколи... для пропаганди спорту, як життя... для того, щоб люди зрозуміли, що світ на телевізорі і новинах не зійшовся, і що існує світ поза ними....
Думаю, що хоча б один перехожий, який побачив змучені обличчя учасників зробив для себе позитивні висновки! А наступного року буде більше!...я в цьому впевнена!
Ваша tanka!...
Враження звичайно різні....після 12-13 кілометра були прокльони "навіщо я бігла??"...потім...вже якось всеодно....а на фініші - гордість...гордість за те, що є одною з тих, хто добіг!!!
Фінішувавши, я дійшла до висновку, що тим людям, які сьогодні стали переможцями, потрібно ставити велетенські пам'ятники=)) Змусити вийти себе на старт півмарафону це вже досягнення, а добігти його...ну...навіть незнаю як це назвати...
Мої відчуття зараз?.. Змучена, болять ноги, але задоволена.... ну це напевне стандартні відчуття після чогось особливого)
Спасибі організаторам за надану можливість участі у півмарафоні та й за те, що вони організували такі змагання у Львові! Я вважаю, що такі змагання потрібні зараз як ніколи... для пропаганди спорту, як життя... для того, щоб люди зрозуміли, що світ на телевізорі і новинах не зійшовся, і що існує світ поза ними....
Думаю, що хоча б один перехожий, який побачив змучені обличчя учасників зробив для себе позитивні висновки! А наступного року буде більше!...я в цьому впевнена!
Ваша tanka!...
Вівторок, 17 квітня 2012 р.
5 днів - 11 днів..)
Ітак....залишилося 5 днів до півмарафону...
Настрій бойовий....повна сил і енергії...готова до 21 км по асфальту та грунту...
Цього року півмарафон біжить значно більше людей ніж минулого року... про жінок це не скажеш, але от в чоловіків...там буде набагато цікавіше!
Старт буде в центрі міста...біля Оперного театру...буде таке-собі "міні- видовище", що зараз стає все більш притаманне для Львова!
Ну, а через 11 днів стартує ЧУ зі спортивного орієнтування і м. Харкові..... ви думали я не поїду???... агааа..!!!...не дочекаєтесь)))))))... Обставини складаються так, що я поїду, і радості немає меж...повірте мені...)
Хочеться, шалено хочеться вже бути в дорозі до Харкова...побачити там людей за якими безмежно сумую!... залишилось лише почекати... 11 днів)
Настрій бойовий....повна сил і енергії...готова до 21 км по асфальту та грунту...
Цього року півмарафон біжить значно більше людей ніж минулого року... про жінок це не скажеш, але от в чоловіків...там буде набагато цікавіше!
Старт буде в центрі міста...біля Оперного театру...буде таке-собі "міні- видовище", що зараз стає все більш притаманне для Львова!
Ну, а через 11 днів стартує ЧУ зі спортивного орієнтування і м. Харкові..... ви думали я не поїду???... агааа..!!!...не дочекаєтесь)))))))... Обставини складаються так, що я поїду, і радості немає меж...повірте мені...)
Хочеться, шалено хочеться вже бути в дорозі до Харкова...побачити там людей за якими безмежно сумую!... залишилось лише почекати... 11 днів)
Неділя, 8 квітня 2012 р.
ЧУ зі спортивного орієнтування на велосипедах...
Як тільки до Львова з'їхалися люди на змагання, так і погода - відразу зробилася похмурою...холодною...
Не вперше бачу, що львівська погода так неприязно зустрічає орієнтувальників! Проте, це не зупинило любителів поганяти на велосипедах, та ще й з картою у такий холод! Та ще й у лісі з такиИИИм рельєфом)...
Перший день змагань, довга... багато людей на старті ще не знали, що їх чекає на дистанції...а ліс готував учасникам різні капості, які згодом перетворювалися то в позитивні, то в негативні враження на фініші! Я ж у свою чергу, спостерігала за цим дійством через об'єктив фотокамери... Руки замерзали, але мені, напевне, було легше ніж учасниками, які намотували свої немаленькі кілометри...
День другий - коротка( звучить значно краще, ніж "довга") =) надворі все ще холодно...я змусила себе піднятися з ліжка і піти на старт, щоб підтримати учасників та зробити їм кілька фото на згадку...Приємно бачити задоволені обличчя як дітей, так і старших...і розуміти, що є ще на землі люди, яким спорт приносить задоволення...
Хто хоче побачити результати, фотографії, карти...тому сюди))
Спасибі за участь всім!...Вітаю переможців та призерів...
Вееелетенське спасибі організаторам, які ночей не доспали, готуючись до цих змагань!
П.С. У групі Ч-21Е з'явився новий чемпіон України..))))...Славчику вітаю..**
Не вперше бачу, що львівська погода так неприязно зустрічає орієнтувальників! Проте, це не зупинило любителів поганяти на велосипедах, та ще й з картою у такий холод! Та ще й у лісі з такиИИИм рельєфом)...
Перший день змагань, довга... багато людей на старті ще не знали, що їх чекає на дистанції...а ліс готував учасникам різні капості, які згодом перетворювалися то в позитивні, то в негативні враження на фініші! Я ж у свою чергу, спостерігала за цим дійством через об'єктив фотокамери... Руки замерзали, але мені, напевне, було легше ніж учасниками, які намотували свої немаленькі кілометри...
День другий - коротка( звучить значно краще, ніж "довга") =) надворі все ще холодно...я змусила себе піднятися з ліжка і піти на старт, щоб підтримати учасників та зробити їм кілька фото на згадку...Приємно бачити задоволені обличчя як дітей, так і старших...і розуміти, що є ще на землі люди, яким спорт приносить задоволення...
Хто хоче побачити результати, фотографії, карти...тому сюди))
Спасибі за участь всім!...Вітаю переможців та призерів...
Вееелетенське спасибі організаторам, які ночей не доспали, готуючись до цих змагань!
П.С. У групі Ч-21Е з'явився новий чемпіон України..))))...Славчику вітаю..**
Середа, 4 квітня 2012 р.
яка погодааа...невже я у Львові?
Невже я у Львові?
Сьогодні погода просто шикарна..... тепло...так теплооо....аж хочеться весь час надворі бути....
Правда от тренуватися при такій погоді важко - спека шалена...горло пересихає...пити хочеться, як в пустелі....
Проте, всеодно ж....погода шикарна!.... довше вона б протрималася....
Сьогодні погода просто шикарна..... тепло...так теплооо....аж хочеться весь час надворі бути....
Правда от тренуватися при такій погоді важко - спека шалена...горло пересихає...пити хочеться, як в пустелі....
Проте, всеодно ж....погода шикарна!.... довше вона б протрималася....
Субота, 31 березня 2012 р.
Щоденник залежної( майже 12 день))
Сьогодні мав би бути день дванадцятий...але у зв'язку з нельотною..(.точніше, дуже навіть льотною для мене і моєї надзвичайно великої маси тіла) погодою, дванадцятий день відкладається до втихомирення матінки-природи...=)
12, 13 і 14 дні будуть завершальними на етапі "яка я негодна бігати" .... і почнеться етап "давай...давай! що ти повзеш, як черепаха"=).... Описувати його я вже не буду так детально.... лише вибиратиму найбільш граціозні моменти свого "повзання" і подаватиму на осуд людський...(ого, як епічно))...
І от...не пройшло і 4 хвилин мого писання тут, як "вдруг откуда не возьмись" почав падати град...))
Отака-то погодка ві Львові зараз.... не позаздриш нам...правда?)
12, 13 і 14 дні будуть завершальними на етапі "яка я негодна бігати" .... і почнеться етап "давай...давай! що ти повзеш, як черепаха"=).... Описувати його я вже не буду так детально.... лише вибиратиму найбільш граціозні моменти свого "повзання" і подаватиму на осуд людський...(ого, як епічно))...
І от...не пройшло і 4 хвилин мого писання тут, як "вдруг откуда не возьмись" почав падати град...))
Отака-то погодка ві Львові зараз.... не позаздриш нам...правда?)
Підписатися на:
Дописи (Atom)




