Сьогодні 2 травня, кілька годин назад я повернулася додому...
18 годин в каструлі на ім'я "поїзд Харків - Львів"...декілька ковтків свіжого повітря на зупинках і мокрий рушник на розцарапаних ногах... повернення додому унікальне, але зараз не про це)
З 28 по 1 травня в с. Тимченки Харківської області проходили змагання "Ліга компас" і ЧУ, який проводили в рамках цих змагань...
Напевне свою розповідь почну з перших вражень про місто Харків, а саме час коли треба було купити квитки додому... напевне, якби я була іноземним туристом, я би весь десь спочатку шукала каси попереднього продажу квитків, а потім ще пів дня їх купувала. Ніколи в житті не бачила і не чула, що потрібно купити такий- собі "квиток", щоб купити квиток))))) Хочете відчути це на своїй шкурі?... - Завітайте в Харків(а точніше в північний термінал вокзалу, бо там знаходяться каси)=)
Купивши горезвісні квитки, доїхавши до потрібної нам станції метро, картина біля автобуса на який нам потрібно було обов'язково попасти була веселою - здичавілий натовп харківського "корінного населення" і спортсменів, які будь-якою ціною намагаються залізти в автобус з рюкзаками - Пікассо би позаздрив такій картині... Ми все-таки запхалися у цей автобус, але як запхалися....ну це треба було бачити....словами в блозі не опишеш...з матюками, криками, шумом, сварками....але запхалися.... І тут постало наступне питання....а як вилізти з автобуса??... це ми вирішували через 50 хв, доїхавши до Тимченків...)
Помахавши ручкою пекельному автобусові, ми рушили на територію табору, щоб розміститися і нарешті відчути дух змагань, якого так не вистачало...
А тепер про наступні три дні... було спекотно=)))... було настільки спекотно, що дистанції здавались вічністю в пустелі... і лише вода на фініші була поверненням до життя...
Так тяжко давно не бігалося... при температурі приблизно +30 останній раз бігала ще минулого літа... вже і забулося, як тяжко влітку долати дистанції, а ще й кожен день не менше ніж 4 км...
Але окремо мушу розповісти про довгу дистанцію... 9.2 км... ці красномовні цифри говорять самі за себе...Якщо в когось в голові перед стартом були відбори, перемога ітп...то в мене "як би то добігти"... Кошмар почався вже не добігаючи до пункту підживлення... дистанція типу "нагнися, перепригни, поцарапайся, зачіпися за колючки волоссям" була найгіршою дистанцією в моєму житті...але попри те, запам'яталася вона мені ой як надовго))))
Вода на пункті підживлення...не передати відчуття... "я открыл напиток богов"... без коментарів...хто бігав, той знає)))))
А відчуття на фініші.......навіть сил на радість, що добігла не було...хотілося просто впасти....і спати.....а ще кока-коли....)))))))
Шкода було прощатися зі всіма знову.....їхати додому...і вже завтра занурюватися у буденність... якщо все буде добре то вже через 4 дні я побачу всіх знову....я так на це надіюсь...
А поки що згадую все, що відбувалося на цих змаганнях з усмішкою...і розумію, що орієнтування - це найкраще, що зі мною сталося за 17 років прожитого життя...)))
ваша Танька)
Результати тут: http://orienteering.org.ua/
Немає коментарів:
Дописати коментар