На карті дистанція без "загулів"
Ми всі ділимо людей на декілька типів залежно від ситуації.
От є люди, які люблять спланувати подорож і чітко здійснити заплановане. Є інші, які люблять планувати, планувати і не випланувати 😃 А є той тип людей, які можуть і спланувати, і змінити все за кілька днів, і змінювати в процесі поїздки. Тобто, "імпровізація - наше все".
Цього разу ми зупинилися десь посередині між всіма типами. Золота середина! І кращого годі й придумати)
Коли дівчата загорілися кудись поїхати, то відмовити їх від цього може лише...а нічого :D
Ми з Танею (для довідки: нас в клубі двоє Тань)) надумали махнути в Польщу на забіг. Вибрали вихідні. На той час припадав напівмарафон в Любліні, на який, на жаль, вже не можна було зареєструватися. Тому, ми знайшли для себе трейловий забіг, який мав бути в рамках цілого бігового фестивалю в польських Карпатах. Однак, захотіти бігти той забіг і зареєструватися на нього - зовсім протилежні речі! Організатори вирішили проігнорити наше запитання про те, чи можна зареєструватися на місці (про що було вказано в положенні). Всіма можливими методами ми намагалися з ними зв'язатися, а вони просто включили ігнор рівня "БОГ" і все. Хоч ти бийся головою в стіну! Українців там не чекають))
І в рамках "реклами забігу" - велкам на їхню сторінку))
Ми, від своїх вихідних відмовитися не згодні. Тому, знайшли інші змагання - 3 Półmaraton Poleski. Але, як далі склалося, головними в цих вихідних були явно не змагання))
Є два типи людей: сови та жайворонки. Немає в нашому клубі більшого жайворонка, ніж Юра, який легко і невимушено запропонував нам виїхати в п'ятницю в 6 ранку :D Так само легко і невимушено (а ти попробуй посперечайся) ми погодились))
На 6 ранку мене не піднімеш з ліжка, навіть якщо кінець світу настане. Але, якщо кудись їхати, то хоч цілу ніч не спати))
Ми зустрічали сонце в машині по дорозі...в По...ні, не в Польщу. В Шацьк ;)
Але по дорозі на Пісочне розпочалися наші "загули", які не полишали нас протягом трьох наступних днів.
Ну, Ви можете уявити наше здивування, коли ми раптом попали в чергу з Рава-Руського кордону, яка нам не зовсім по дорозі)) Ну, звернули не туди...з ким не буває.
Але вже зовсім скоро ми потрапили туди, де спокій, тиша і вода.
На Пісочному повна відсутність відпочивальників! Кращого не придумаєш для відпочинку. Але, здається, ця їхня відсутність компенсується наявністю моря комарів))
Тим не менш, кайфанути від води на Пісочному, здійснити рейд на Світязь і з'їсти рибки з печі, якою я марила цілий рік, нам вдалося!
А ще, вдалося побігати крос лісами навколо озера, полазити там по кропиві і ожині, трішечки заблукати, і успішно повернутися назад без перетину державного кордону:D Ч - чуйка))
Шацьк - то є любов💗
Фраза "так сталося" буде переслідувати Вас протягом всього посту.
ТАК СТАЛОСЯ, що наступного ранку ми вже стояли не на кордоні з Польщею, а на пункті пропуску з Білоруссю. Ну, не відпускала нас Білорусь ще з попереднього кросу біля її кордонів)) Чому б ні?
Після 2-х годин на кордоні, пачки неправильно заповнених декларацій я вже не очікувала, що перед нами відкриють шлагбаум. АЛЕ! Прикордонники дали нам можливість продовжити наш "тріп". Наступна зупинка - Брест. Ну, точніше, першою зупинкою в Білорусі була заправка, але))
Погода зіпсувалась, почався дощ, який супроводжував нашу прогулянку Брестом весь час ("це була кульмінація дощу" (с)). Але це не зіпсувало вражень від міста, величі широких доріг та смаку глазурованих сирочків;)
Розумію, що це все вуаль і розумію, що турист бачить інше, але я б ще повернулася в Білорусь на екскурсію та якісь змагання. Просто, дуже "купило" мене те, що я можу говорити українською;)
Цей день лише починався.
Білорусько-польський кордон порадував тим, що ніякий Стьопа-Пєтя нє вклиниться перед тобою в загальній черзі. Номерок - табло - пропуск через шлагбаум. Ще трохи очікування і на другий день подорожі ми вже в третій країні! Їдемо далі!
Тепер ми були в дорозі вже точно в район старту нашого забігу! От чесне слово))
Люблін готувався до напівмарафону, а ми безрезультатно намагалися знайти магазин Nike (до слова, так і не знайшли...навіть в Жешуві).
Тому, після цих пошуків, ми подалися в напрямку містечка Urszulin в Поліський національний природний парк. Знайти місце для намету було непросто, але в оточенні тих-таки комарів (які, здається, були більш голодними, ніж на Пісочному) це пройшло дууууже швидко!
Аж не віриться, але наступного дня був вже якийсь старт...півмарафон...і додому. Час летить!
Третього дня вранці, ми варили каву на лавочці біля чогось типу "міської ради", тішились відсутності комарів і спостерігали за ранковим містом.
З усього забігу найбільше сподобалася траса, на якій не було асфальту та багато волонтерів з водою. Серед них було багато пожежників, які гарно підтримували. Дуже запам'яталася група старших жінок та чоловіків, які біля свого будинку (мабуть) повиносили крісла, сиділи там і підтримували оплесками. На самому забігу не було якоїсь такої над-над шикарної атмосфери, але чомусь мені здається, що просто це сам забіг став ЧАСТИНОЮ поїздки, а не його причиною. ЯКОСЬ ТАК СТАЛОСЯ))
Всі троє, ми успішно стали четвертими (я і Юра на напівмарафоні, Таня на 10 км).
Зі свіжим загаром від бігової форми ми рушили на пошуки магазину Nike в Жешуві (який точно! там був). БУВ...
Ви вже зрозуміли, що це було епічною помилкою поїхати туди, бо магазину і там нестало. З того всього ми наїлися східної їжі, сіли в машину і з очікуванням черги поїхали до кордону.
Знаєте, бувають такі моменти, коли ти готуєшся до чогось...готуєшся...а тут БАЦ! І все, чого ти очікував ламається. Цього разу це сталося на щастя! ;)
Приїхавши на пункт пропуску, перед нами не було ЖОДНОЇ машини. Прикордонники навіть самі віджартовувалися між собою, що "тааа, працюємо, дивись, яка черга)). Але варто було нам перетнути кордон, як у зворотній бік ми побачили те, що найгіршому ворогу не побажаєш. Там була черга мабуть не на добу...І, можливо, не на дві доби. В повітрі стояла атмосфера ненависті до всього оточуючого))
Привіт, Україно;)
Я так довго відкладала цей пост. Не писався, якось.
Але п'ятниця сприяє творчому настрою;)
Ті, хто був поруч протягом цих трьох днів знає, що тут багато пропущено. Але, повірте, так є у кожній моїй публікації) І, думаю, так має бути...
Не завжди треба планувати. Імпровізуйте! І тоді у ваших постах теж будуть несказані слова💗
Немає коментарів:
Дописати коментар