Так як десь ближче до середини березня я вилетіла з тренувального процесу через потягнутий м'яз, до першого ЧУ, який був недавно в Херсоні, я була абсолютно не готова...Та до змагань в Криму, я була не готова мабуть не тільки фізично і технічно, а ще й морально)
Проте поїхала...І знаєте, не жалію!
Давно я стільки не помилялась на дистанціях, давно стільки не ходила пішки на дистанціях і мабуть ніколи не бігала на такій технічній місцевості!
Ще до цього чемпіонату я думала, що найбільш технічно складна місцевість по якій я бігала, була в Трикратах...Але зараз моя думка кардинально помінялась)
Моментами, на дистанції я почувала себе людиною, яка вперше взяла в руки карту...бувало просто візуально губилася в тому рельєфі, або просто відключалася голова і моментально забувала де я була секунду назад...Пояснення тому банально просте - неготовій людині немає що робити в Криму...хіба досвіду набиратися і помилки аналізувати)...ну і ще травмуватися, що я успішно виконала останнього дня змагань...)
Але що ж я зразу до останнього дня перейшла....розповідатиму коротко і поступово...
Перший день змагань виявився для мене важким фізично...Довгий час я не тренувалася, а такий різкий перехід на серйозний рельєф зробив своє... Я була настільки змучена після дистанції, що мене вистачило лише на холодний душ і дорогу до ліжка...)
На жаль, жіночої повноцінної естафети не було у нас...Тому мені та Ірі довелося повзати по групі Ч-20) Було достатньо весело стояти на старті першого етапу на одній лінії з хлопцями і на щастя не довелося пояснювати, що я стою НА СВОЄМУ МІСЦІ=))
Найважчою для мене (очікувано) стала довга дистанція...здається ніби всього 6 км...Але це були жахливо довгі і важкі 6 км) В районах КП мене відносило якщо не вправо то вліво, компас крутився, як хотів...Одним словом нічого путнього в мене на цій дистанції не вийшло))
Лише от до останнього дня змагань я трохи розбігалась. Відчула, що я ще можу бігти, і бігти швидко...Без помилок не обійшлося, але нарешті я змогла розігнатися на дистанції...Ну розігналася до середини дистанції...Але вимоїна на спуску вирішила, що я занадто швидко біжу...І вирішила мене трошки призупинити... Це було дуже-дуже-дуже боляче! Давно я так сильно не підвертала ногу... Довелося трішки пройтися пішки....потім почала бігти знову, здається забула про біль...добігла дистанцію, а вже після фінішу відчула знову жахливий біль...
Ну в той же день я ще змогла сходити на каньйон...прогулятися, але зараз я думаю, що це було зайвим)) Наразі моїй забинтованій правій нозі остання прогулянка згадується)
Про технічність, дистанції можна говорити довго, але взагалі красу тієї місцевості оминати теж не варто! Надзвичайно красиво...комусь лише море в Криму подавай, а мені потрібні тільки гори. Після важкого змагального дня подивитися з вікна кімнати на гарні краєвиди....це блаженство...
Спасибі організаторам за чудові змагання і недоспані ночі! Змагання залишили по собі лише приємні враження!
Дуже рада була бачити тих людей, за якими надзвичайно скучила! Спілкуватися ці кілька днів з вами - одне задоволення...Та і взагалі бути в оточенні по-своєму рідного... - це дійсно класно!
На цьому чемпіонаті нарешті визначилися склади юнацької та юніорської збірних...! Туди потрапили дійсно найсильніші люди і хочеться щиро побажати їм удачі...вони достойні медалей на ЧЄ та ЧС!
Результати і фотографії тут
В неділю, 19 травня, мала би брати участь у Львівському півмарафоні... Не знаю чи дозволить травма пробігти його, чи ні... Ще маю час прийти до себе, подумати, зважити всі "за" і "проти") Надіюсь удача мені хоч тут посміхнеться!
До зустрічі!
Немає коментарів:
Дописати коментар