Втрачено - знайдено*

Знаєте...коли бувають довгі кроси, потрібно про щось думати...Постійно прокручувати в голові якісь змагання, аналізувати те, що відбулося того чи іншого дня поступово набридає...
Мабуть більшість днів свого життя за усі тренування я вже проаналізувала "вздовж і впоперек", але один день якось оминала...
Чесно кажучи навіть не пам'ятаю точного числа, але це був вересень 2004 року... Саме тоді я вперше почула про "орієнтування" як вид спорту. Що ж приніс мені цей день...чи що я втратила?

Насамперед, я втратила нормальні дівчачі ноги...без синців, без подряпин і шрамів... До цієї категорії також можна занести і руки...)
Мабуть втратила ЗВИЧАЙНУ буденність...яка вже тепер трансформувалася у таку ж буденність, але з тренуваннями і подорожами...
...втратила себе стандартну...обмежену...
І взагалі, втратила голову, поринувши цілком і повністю у цей спорт...

Але...знайшла для себе нових друзів, які стали частиною моєї теперішньої буденності...Відкрила для себе нові місця, в яких можна відпочити від світу... Відкрила для себе змагання не лише як боротьбу і засіб самовираження у спорті, але й як відпочинок...
Відкрила в собі "спортивного мазохіста"...))

Зараз, розглядаючи на собі шрами, розумію, що я можу ними пишатися....(як би це страшно не звучало=)...Розумію, що біль, яку інколи терпить все тіло, є прекрасною...виснажуючі тренування і змагання - наркотиком... І все це робить моє життя...ЖИТТЯМ! Таким, яким воно має бути...

А що для себе відкрили...чи втратили ви?