3 грудня 2012 р.

...казала мама: "Йди на балет!!!"

Третій день зими...(по календарю)... У Львові календар свій і зима своя...особлива=)

Сніг таки почав падати...хоч мокрий, але почав. Відкладала тренування до останнього...думала сніг вщухне і бігти буде простіше, але мені як завжди не повезло=) Сніг почався ще більший, вітер розкручував його в різні сторони...Жахливо мокро, болота з кожною хвилиною ставало все більше і більше...одним словом - відклала тренування=D
Я просто ПОВИННА була змусити себе переодягнутися і виповзти з дому, а тягнути час було вже нІкуди... Темніє зараз швидко, в лісі - ще швидше. Отже, часу обмаль, погода - кошмар, бажання бігти є, а бажання виходити з тепла на цей холод - нема) Зваживши всі "за" і "проти", о 16:15 я ввімкнула секундомір)
Перші 60 м - "о, та все не так погано"...аж тут перший порив вітру і я думаю вже зовсім інакше...)  Не пройшло і 5 хвилин, як я (звісно ж випадково) вирішила випрати свій лівий кросівок у прекрасно-глибокому болоті... Ну добре, не звикати... До лісу залишається не так вже багато. Це тішить, адже там не так виє вітер і набагато спокійніше... Проте, до цього мені довелось подолати перешкоду у вигляді асфальтованої дороги, яка обдувається зі всііііх сторін...) Це було просто надзвичайно=) В мене складалося таке відчуття, що я виглядаю приблизно так:

або так:
Як завжди, для покращення ефекту від кросу, біля мене проїхала маршрутка просто переповнена людьми...Але це їм не завадило пропхати свою голову до вікна і провести мене співчутливим поглядом...) (хоча чесно кажучи я їм більше співчувала=) Пізніше(звісно ж для симетричності) намочила я і праву ногу...От тепер всі задоволені! Все ідеально))

І от нарешті ліс...вітру майже немає, навколо мирно сипле сніг, а всі трави і дерева вкрилися білою ковдрою... Краса неймовірна! В такі моменти відразу забуваєш про те, що зараз надворі близько нуля градусів, дує скажений вітер... Все ніби-то застигає і ти насолоджуєшся кожною миттєвістю свого перебування саме тут і саме зараз!

Проте все хороше коли-небудь закінчується=D
Кілометрову пологу дорогу донизу таке враження ніби пропустили через м'ясорубку...і вона стала просто сумішшю глини, піску, каміння та снігу ... Це ж просто ідеальна ковзанка для мене) Цю дорогу я долала (дійсно ДОЛАЛА) з жахливою фізіономією, по коліна в болоті і частково зіпсованими враженнями після лісу...
Крос був вартий того, щоб його описати=))
Поменше вам таких "мокрих" пробіжок!...Хоча для розрядки вони іноді ой як потрібні!
Гарного бігового тижня!

Немає коментарів:

Дописати коментар