Як нас на Закарпатті приймали...(ЧУ м. Ужгород, 4-7.10.12)

***ліричний відступ***
36 спортсменів від Львівської області на ЧУ...освіжіть мені пам'ять, бо я дійсно не можу згадати коли востаннє таке було... Львівська-1, Львівська-2, Львівська-3....колиии? Я втішилась не на жарт, коли на арені першого дня змагань побачила велику банду "своїх"...) Погодьтеся, давно такого не було...



ЧУ в Ужгороді....- щось нове, щось цікаве... Чемпіонат на коротких дистанціях + до того естафети лише мікси - гріх не поїхати. Ми не так часто на чемпіонатах бігаємо дистанції по місту і не так багато є естафет, щоб їх пропускати. Тому зібралося немало охочих прийняти участь в останньому ЧУ на цей рік...
Звичайно, найбільша кількість учасників була від Закарпаття, але ж відповідно і Київ, і Полтава приїхали досить-таки далеко, щоб скласти конкуренцію господарям...

Перший і третій дні змагань відбувалися по місту... Всі орієнтувальники прекрасно розуміють в чому недоліки змагань на такій місцевості - є люди, які просто життя нормально не проживуть, якщо не вкрадуть КП, або принаймні не зроблять так, щоб призма лежала на землі, як кусок непотрібної тканини... В перший день змагань, пунктів здається не крали(хоча точно цього я незнаю), а от скільки ж КП лежало на землі....я навіть точно перерахувати не можу. На фініші тільки й можна було наслухатися про те "як я пробіг(ла) КП бо призми не було видно".
Але попри те, після першого дня змагань залишилися дуже приємні враження, особливо від дистанції - чітко, грамотно, цікаво спланованої... Біжиться прекрасно, коли є така дистанція...

Другий день - всіма улюблена естафета! Переживання, нерви...як же це прекрасно))) Стоїш собі в коридорі...чекаєш поки тобі передадуть естафету...і думаєш, як би то не провалити свій етап... А потім ловиш себе на думці, що тобі не потрібно про таке думати...І таке безкінечне коло, аж поки не візьмеш карту в руки...Потім...- тимчасова амнезія...))
Цього разу на естафеті найбільш запекла бороться була в групі МІКС-21... Чотири етапи, естафету закінчують дівчата...Треті етапи передали естафету майже одночасно і вже було зрозуміло, що розв'язка цієї боротьби буде на фініші...
Трійка лідерів виокремилась вже на відео-кп  -Маша Поліщук з команди Франківська, Крістіна Богомягкова з Одеси і Лена Федорова з Київської команди...
Спочатку всі глядачі стояли на відео-кп і чекали хто ж вибіжить першим...коли це чекання не дало свого результату і дівчата вибігли майже одночасно, усі перемістилися в район останнього пункту і далі нервували в очікуванні розв'язки...)
Останні 30% дистанції тривали довше ніж решта 70%, які дівчата вже пробігли...) Члени їхніх команд не могли знайти собі місця на фініші, а тим часом добігаючи до останнього КП взяти переможну ініціативу вирішила Маша...і витягнула команду Івано-Франківська на заслужене перше місце... Відразу за нею на останніх метрах дистанції боролися Крістіна і Лена, які поділили відповідно друге і третє місця.
Фініш цієї групи естафет був дійсно кульмінацією другого дня змагань...Можна сміливо подякувати дівчатам за таку цікаву боротьбу...)

Третій і останній змагальний день наступив надзвичайно швидко...(
Гандикап став приємним і цікавим завершенням чемпіонату зі своїми сюрпризами...Арена змагань була розташована в центрі міста, а багато пішоходів, які вміло заважали на дистанції були окрасою останнього змагального дня...))
Я вперше вийшла на старт гандикапу без криків "дорооооогу, в мене зараз стааааарт" і не пробивалася через натовп людей в стартовому коридорі=) Все відбувалося спокійно...))
Але цей "душевний" спокій закінчився, коли я добігла до свого 1 КП...) Хтось з місцевих, або немісцевих жителів все-таки не стерпів і присвоїв собі один контрольний пункт...
Я забігла в точку, призми нема...станції видно не було...Зупинилася, оглянулася навколо...пробігла кілька метрів далі, щоб перевірити чи точно я в потрібному місці... повернулася назад...Приглянулася і побачила станцію на паркані, яку було ледь видно...
З матюками відмітилася і побігла далі... У всіх, хто чув як я матюкалася прошу пробачення...))) Бо уявляю собі як це було грубо, судячи з групи глядачів, які були злегка ошарашені таким лексиконом=)) Хоча, якщо цей пункт зняли вони...то так їм і треба!!!

Цей чемпіонат і взагалі м. Ужгород залишили по собі лише приємні враження...
Велетенське спасибі всім організаторам змагань, які прекрасно попрацювали... Окрема подяка за хороші карти і дистанції Георгію Фечо...який дійсно зробив свою роботу на всі 200%...

На цьому ЧУ я поставила крапку на групі Ж-18...і вже наступного року на чемпіонатах я буду законно належати групі Ж-20=)
На цьому все...the end...to be continued...***