Всі намагають спросоння розпалити вогонь і зробити сніданок... Навколо вирує життя, але час немов зупинився...це вже зараз я цікавлюсь котра година, який сьогодні день...а в Карпатах часу для мене не було...був лише ранок і вечір...
Після сніданку сонце пригріло так, що йти нікуди не хотілося....ми насилу піднялися бо все-таки хотілося прогулятися по Свидовцю, а не "гнити" весь день лежачи на каріматах...
"Чудо-крутий" спуск ми вирішили оминути і піти більш безпечною дорогою на хребет...швиденько піднялися...і вже повільно-повільно, без рюкзаків попрямували до озера Догяска...
По дорозі нам трапилася якась надто лінива медянка, яку я навіть просила поповзти гарно, щоб сфотографувати...але вона була не дуже рада фотосесії, особливо коли я підійшла ближче...))
Ну от вже і Догяска...красиве озеро в невеликій впадині...навколо гори...не краще ніж Ворожеска, але звичайно ж гарне...
Цього дня ми думали чи залишатися нам ще на один день, чи вже завтра виходити назад в село...просто їжі в нас було ще на один день точно...а назад нести якось не хотілося...В обід ми вирішили, що залишимося, але ще не знали, що нас чекає ввечері..)
Після вечері всі пішли збирати дрова, я залишилася дивитися за вогнем і помітила, що вітер, який трішки надламав мені дві дуги в наметі, здував все, що траплялося йому на шляху, раптом зник...небо швиденько затянуло хмарами...
Я почула якийсь шум, подивилася в казанок в якому мала кипіти вода...але це був явно не шум з казанка... повернувши голову в сторону гір, побачивши білу стіну дощу, який наближається з велетенською швидкістю, я бігом почала кидати всі речі під тент...поки все позакидала, дещо всеодно намокло... намет, що був спущений через вітер на землю вже залило водою і я тільки встигала зливати воду з нього...) Дощ пройшов...ми почали розгрібати "завали", як після стихійного лиха....витирати намет всередині від води...сушити те, що було мокрим... Вітер знову піднявся...цьому ми зраділи бо він роздував дощові хмари... але навіть це не допомогло...))
Десь близько третьої ночі крик Валі: "Нароооооооооод, підйом!!!!! Там вітер каміння з тенту здув...зараз все порозлітається!!!!!" Всі вилітають з намету, надворі просто ураганний вітер, тент майже в повітрі...намет теж... усі бігають, ловлять речі, дивляться чи в озері нічого не плаває... ото весела нічка...)) Не пройшла і година, як почалася злива...з цього моменту всі забули про те, що збиралися лишитися ще на один день...і з цією думкою заснули...
Спали недовго....7 ранку підйом...треба збиратися поки дощу немає... І тільки ми зробили собі сніданок, тільки сіли, щоб поїсти...знову дощ...намет майже зібраний...сховатися можна тільки під тентом....ми бігом під нього... Зі всіх сторін вітер...дощ лиє...все, що не встигли сховати вже 100 разів намокло... Проте дощ падав недовго(на диво)...ми знову як після стихійного лиха... починаємо ще швидше збиратися....навколо ходять інші туристи і пропонують одним-одному продукти...зразу видно, що всі тікають додому...))
Ну от ми вже зібрані...чекаємо ще друзів з іншої групи...(також зі Львова...) щоб рушити з ними в Ясіня... Попередньо ми хотіли йти в Кваси через Близницю, але при такій погоді хотілося якнайшвидше потрапити в село....
Дорога назад була швидкою...за 6 годин ми вже були в Ясінях, але тут почала намальовуватися ще одна безсонна ніч - квитків на Львів немає...))) Ми сіли в дизель на Коломию, щоб перестріти чернівецький поїзд...але і тут не повезло...на нього теж квитків немає...) Ну що ж....5 годин на вокзалі в Коломиї...вночі....без сну...5 годин очікування на електричку до Франківська... Тягнулися вони довго, але коли ми нарешті потрапили у Франківськ то сил з'явилося трішки більше, адже додому ми були все ближче і ближче....
Дорога з Франківська додому була веселою...їхали ми МЕНШЕ 2-Х ГОДИН!!!!! Дядько-водій летів як навіжений по наших геніальних дорогах...а нам тільки захоплювало подих на кожному повороті чи коли він виходив на обгін...))
Пройшов вже день після приїзду додому...трошки змучена...плечі вже перестали боліти...нарешті виспалась... Але хочеться назад в гори...
Хочеться туди, де час зупиняється і ти живеш у своє задоволення...де плаваєш у холодній воді і не переживаєш, що застудишся... де дихаєш чистим повітрям, яке аж п'янить... де справжнє життя...
До наступної подорожі...!!!!!!!!!! Ваша tanka!...
П.С. Планую зробити міні-відео з фотографій....на згадку...як зроблю - то покажу...
А Валя має змонтувати відео...таке-собі послання, яке ми знімали для тих, хто з нами не поїхав... чекайте)
Немає коментарів:
Дописати коментар