Мабуть, якби не змагання влітку в Одесі, я б на море і не їздила. Ну ніяк не виходить з мене любитель пляжно-морського відпочинку)
Але не з'їздити в Одесу на змагання просто істинна помилка!
Цього року організатори запропонували 2 спринтерські дистанції по місту та одну середню по
Перший спринт проходив в містечку Усатово, неподалік Одеси. Це була суміш приватних забудов, асфальту та великої кількості собак)) На щастя, вони там дууууже спокійні!
Не зважаючи на те, що сонце частенько ховалося за хмарами, а потім навіть почався невеликий дощ, спека все одно трималася і не давала розслабитися. Мене вони мучила мабуть вдвічі сильніше! В Карпатах, перед змаганнями, була температура +10-12 градусів вдень. Доволі прохолодно, як для літа. А тут різкий переїзд в температури до +30... Мій організм був, як мінімум шокований)
Тим не менше, біглося краще, ніж в наступні 2 дні.
А наступні 2 дні були ще більш спекотними!
Ще в перший день змагань спортсмени не обговорювали те, що їх чекає сьогодні. Вони говорили про наступний день змагань!
Другий день проходив в Нерубайському, на березі Хаджибейського лиману.
Цю місцевість з попереднього року я дуже добре пам'ятаю (та й як таке забудеш!) і називаю її просто - ЖЕСТЬ) Технічно - складно. Фізично - складно. Випробування дійсно не з легких. Але ніхто й не казав, що орієнтування на стадіоні треба бігати) В цьому і вся родзинка цього спорту.
Я виходила на старт о 10:02. В таку доволі ранню годину я уже плавилась на стартових лініях і мріяла про холодний душ. Кожен крок на дистанції давався з такою важкістю, що й не передати. Вже не вперше помічаю, що моє вміння переносити спеку на змаганнях кудись зникло. Це був, напевно, найважчий з усіх днів проведених мною в Одесі. Я проходила дистанцію з думкою про фініш. А це, впринципі, не зовсім нормально)
В придачу до цього всього - забула вдома гетри! Мої ноги пізнали колючки, траву, комиші та каміння всія Нерубайського)
Особливо не помилялась на дистанції. Коли проходиш її пішки, можна непогано вчитатися в карту)
Третього дня змагань (особливо після лиману) я чекала з нетерпінням! Нова карта в центрі Одеси: мало бути цікаво. Та й так і було! Чого тільки вартий старт в підземному переході і туристи, яким ми заважали спокійно снідати)
Змагання пройшли дуже швидко. Спекотні дні перетворювались в приємні вечори, а хороше оточення тільки й сприяло чудовому проведенню часу.
Велике спасибі організаторам за чудові змагання! Неймовірна робота зроблена вами дала хороші плоди. Ви молодці!
Особливе спасибі за 2 день змагань. Працювати в таку спеку, під палючим сонцем - це така, трохи, пекельна праця) Не обійшлось в цей день і без неприємних знахідок на місцевості, але орієнтувальники трішки приречені на всілякі такі штуки на дистанціях) На жаль, є учасники, які чомусь запам'ятовують лише погане і про це говорять, але не беріть до голови. Ви знаєте і самі, що вам треба і чого не вистачає)
Ви гарно попрацювали і я впевнена, що спортсмени вже готуються брати участь в "Кубку Одеси - 2017"!
Ну, а тепер...Як же без рубрики "Злая, принципиальная женщина!" :D
В цьому світі всі завжди зайняті і кудись спішать. Але знайти 15 хвилин в останній день змагань для того, щоб відвідати нагородження - це справа честі. Мабуть, це стосується більше тренерів, аніж спортсменів. Шановні, навчіть своїх вихованців залишатися на нагородження навіть в тому випадку, коли їм до призових місць ще ого-го, як далеко! Навчіть їх поважати суперників, які були сильнішими, ніж вони. Навчіть виявити до них цю повагу. Навчіть виявити повагу до організаторів. А також, навчіть тих, кого уже нагородили, що нагородження є і в інших групах, і брати речі та йти геть не дуже гарно! Це дуже проста істина, яка зробить приємне не тільки для тих, хто стоїть на п'єдесталі, а й для тих, хто проводив змагання.
Літо поволі закінчується... Воно минуло надзвичайно швидко! Можливо, не завжди так, як хотілося та тим не менш...
1-2 жовтня відбудуться змагання KievOPEN - 2016. Впевнена, що це будуть класні змагання, які обов'язково треба відвідати! Інформацію ви можете знайти за посиланням.
Також, моя подруга, а за сумісництвом кухар-масажист на Кубку Одеси, зробила кілька фотографій, які ви можете побачити тут.
Своїми ж руками, я не зробила жодної фотографії. ЖОДНОЇ! У мене таке вперше. Надіюсь, не ввійде в звичку))
Далі в планах - півмарафон в Луцьку. Проте, почуваю себе максимум на 1 км пішки. Тому, буде видно)
Будьте розумничками і встигніть навідпочиватись в останні 7 днів літа.
Цьомки-бомки :D
Немає коментарів:
Дописати коментар