Кожен півмарафон в мене, як перший. А коли півмарафон взагалі
перший у місті, то він ніби-то двічі перший;)
В той день усе сприяло: температура знизилась практично до
ідеально-бігової, накрапав навіть дощ, сонце не пекло в голову. Навіть бажання
себе помучити було! Не сприяли тільки ноги… От про це далі))
У стартовому коридорі я навіть не зрозуміла, що почався
відлік до старту. Не було якогось зосередження, як зазвичай буває. Була я і був
старт, окремо. Була я і була траса, також окремо.
Дистанція складалася з двох кіл( одне – 10 км, інше 11 з
копійками). Зі старту зайняла позицію між двома пейсмейкерами: на 1:40 та 1:50. «Золота середина!» - думала я.
Насправді так і відчувалось на першому колі.
Мені було комфортно, біглося
добре, дихалося добре… Правда траса минала на диво довго, хоч вона і була для
мене новою. Заходячи на друге коло я навіть ПОСМІХНУЛАСЯ дівчинці, яка
фотографувала!!! Я і ПОСМІХНУЛАСЯ на півмарафоні=D Ітс меджік!
Мабуть це була
остання моя усмішка на дистанції цього півмарафону)) Зараз я згадую це і сміюсь,
буває ж усяке. Тоді – це було пеклом! На другій десятці мої ноги різко
перетворились на два дерева, які вростали в асфальт з кожним кроком все глибше
і глибше. Я спробувала з цим боротися, але мене вистачило максимум ще на 2 – 2,5
км. Потім були останні 5 кілометрів. Мабуть найгірші 5 км з усіх моїх
півмарафонів. Вони навіть були гіршими, ніж на горганівському півмарафоні
весною, коли я натерла ногу до м'яса і доводилось терпіти жахливу біль. Чесно
кажучи, «ни в сказке сказать, ни пером описать», наскільки було паршиво. Але
останньою краплею, коли я вже абсолютно перестала боротися зі собою став
момент, коли мене почали помаленько обходити дівчата. Я знала, що іду 4-та, я
вже з цим змирилась, але тут одна…друга…третя….четверта… А найгірше те, що я
нічого не можу з цим зробити! Мабуть в кожного був такий момент і ви знаєте, як
воно) Тоді я сказала собі: «Досить! Просто добігти і все. Сьогодні не твій день».
Вираз обличчя: "Я себе ненавиджу"
Добігла. Моя мрія
здійснилася – пекло нарешті закінчилось)) Після дистанції я вже почала
подумувати про те, що на Франківському півмарафоні побіжу 10-ку. Але не
переживайте, сьогодні я вже так не думаю=D
Про організацію хочеться сказати лише найкраще! Для
спортсменів зробили все, щоб ми почувалися комфортно. А волонтери… Оплески,
вигуки на підтримку КОЖНОГО, без винятку, бігуна! Волонтери знали, що вони не
просто стоять на трасі, аби показувати дорогу! Я чула, як бігуни ще на
дистанції дякували їм за підтримку! Це було дійсно прекрасно.
В Полтаві організували дійсно чудове свято для всіх. Я
впевнена, що наступного року нас буде значно більше стояти на старті)
Результати тут
Отак пройшли мої вихідні. Сьогодні ще відпочиваю, а завтра
вже до роботи)) Субота-неділя знову зайняті змаганнями. І якщо в суботу можна з
головою віддатися орієнтуванню, то в неділю треба буде з головою віддатися 800
метрам набору висоти в забігу на гору Гимбу)
Успіхів вам та ЛЕГКИХ НІГ=))
Немає коментарів:
Дописати коментар