Ранок (дуже ранковий ранок) видався для мене нелегким. Поїзд в 4:14 ранку не дав можливості виспатися...
Вийшовши у Воловці, в повітрі витала осінь. Людей в таку рань ще майже не було. Зайву годину до автобуса я просиділа на лавочці, просто туплячи в дерева, що були через дорогу. Дивилась, як на автостанцію приходив поїсти кіт, як півень переводив курей через дорогу, як велетенська вівчарка, що явно зірвалася з ланцюга, шаталась по воловецьких вулицях. А ще, як якесь бидло на кільці жостко порушило ПДР. Але це все не особливо мене хвилювало. Я ХОТІЛА СПАТИ))
Не спішучи я дісталась місця старту забігу (і заїзду) на Гимбу. Найстійкіші велосипедисти, які після вчорашнього марафону готувались виїжджати на Гимбу, уже розминались. Боржава була в хмарах, Гимби видно не було, зайвий раз вона не лякала людей)
Бажання десь впасти і заснути мене далі переслідувало.
Лінь було перевдягатись, розминатись, а бігти то як лінь! Ну, але ж пів діла я вже зробила - доїхала в Пилипець! Ну ж не кататись мені на підйомнику туди-назад)
Перед стартом різко розвиднилось, з"явилось сонце (ще й добряче припекло).
Стартувала я легесенько, гарно махаючи ручкою тим, хто понісся за випльовуванням легень;)
А я "понеслась" за враженнями та таким-собі відпочинком))
І що найсмішніше - відпочинок з бігом вгору вдався! Найважчим видався вже сам підйом на Гимбу, там мені не вистачало сили в ногах, щоб бігти, хоча це цілком реально. Решта дистанції біжиться чудесно!
Мінус Гимби в тому, що ти біжиш, а вона все не закінчується)) Здається ось-ось вже має бути фініш, а там ще 300 метрів...)
На фініші питання "Жива?" навіть здалось мені смішним...бо я готова була бігти або ще раз, або далі по хребту до Воловця)
У всіх гірських побігеньках мене явно бісить спускання до місця старту) Тут воно було досить довгим, бо я жаліла суглоби і спускалась майже постійно пішки. Але якось воно швидко минуло, бо я не була ні виснажена, ні доведена до напівмертвого стану (як зазвичай)).
Якраз встигла на нагородження переможців і післязмагальне селфі))
Бігла - доходила десь в районі 1 год 12 хв. Наступного разу спробую повипльовувати легені і подивись наскільки швидше воно буде))
Спасибі волонтерам на пункті підживлення за "Давай! ЩЕ половина!" =D Насправді якраз там всіх чекала найважча половина дистанції)
Пишу сьогодні цей пост із абсолютно свіжими ногами! Це враховуючи те, що я стартувала із дикою крепатурою після силової.
Отак можна отримати задоволення від гірського бігу і наступного дня піднятися з ліжка живою)
Я вже раніше писала, що мене чекає 1,5 змагальних місяці...Так от челендж продовжується і наступна станція - ЧУ з орієнтування в Чернівцях.
Успіхів і вам! І щоб всі відпочивали так, як я=D
P.S. Я чула стііііільки звуків від затвору фотоапаратів...)) Чекаю з нетерпінням..)
Немає коментарів:
Дописати коментар