Щоденник залежної( майже 12 день))

Сьогодні мав би бути день дванадцятий...але у зв'язку з нельотною..(.точніше, дуже навіть льотною для мене і моєї надзвичайно великої маси тіла) погодою, дванадцятий день відкладається до втихомирення матінки-природи...=)

12, 13 і 14 дні будуть завершальними на етапі "яка я негодна бігати" .... і почнеться етап "давай...давай! що ти повзеш, як черепаха"=)....  Описувати його я вже не буду так детально.... лише вибиратиму найбільш граціозні моменти свого "повзання" і подаватиму на осуд людський...(ого, як епічно))...

І от...не пройшло і 4 хвилин мого писання тут, як "вдруг откуда не возьмись" почав падати град...))
Отака-то погодка ві Львові зараз.... не позаздриш нам...правда?)

Щоденник залежної...(короткий десятий день і доооовгий одинадцятий))

Середа.....канікули....довго сплю...дууже довго сплю.... треба змусити себе побігати....
..іііі....готово! Я вже біжу маленький крос на 30 хв з думками про те, як я завтра буду здійснювати власний подвиг....))
І от судний день настав....))
Погода не ах-ти....а я...хвора на голову людина(сьогодні в тому 100 раз переконалася) збираюся бігти такий собі маленький крос на 17 км...ну малееееенький...порівняно з 30 -хвилинкою це взагалі))))
Тянула час довго...думала довго.....і от....17:30...все-таки вибігла.
..і тут-то я зрозуміла, що ще є час повернутися)))))))....що то не 5...не 10 км.... і ще й так далеко бігти... Але ні!....я змусила себе забути про такий варіант...і почалися довгі півтори години бігу....
Знаєте....вражень сила-силенна...всі не розкажу...та й не буду....бо то займе багаааато часу.... тут можна описувати кожні 10 метрів починаючи з 30 хвилини))
Найбільш радісним було відчуття, коли я зрозуміла, що до фінішу залишилося 1.5 км....а потім 500 м....300 м.... ноги вже не свої.... останні 10 хв бігу я мріяла про гарячий душ і ліжко...і багато-багато води)) Заманливі пропозиції на те, щоб мене підвезли були такими солодкими....але я трималася...трималася як могла... І от, я вдома, описую всі свої відчуття....і горджусь тим, що настільки "хвора на голову"...Залежна...що в будь-який момент можу собі дозволити побігти 17 км... Прекрасні відчуття...вони того варті....

29.03.2012....17 км... Час -1:31:34...Ваша Залежна...

Щоденник залежної (День дев'ятий), або пустельна спека...

"Сьогодні вперше за останні тренування пересохло в горлі та було страшенно спекотно! Напевне це тому, що температура на сонці була +15..." - забудьте про це!!!) От сьогодні було насправді спекотно...я ніби знаходилась посеред пустелі...без води...і не перший день!!)
Бігла і проклинала свої лосіни за те, що вони такі теплі!... вітер був спасінням...ковтком свіжого повітря... в мене склалося таке враження, що зараз не березень, а справжнісінький липень в розпалі!)
Сьогодні ліс не такий похмурий...у придачу до сонця, починають розпускатися дерева та квіти...хоч якийсь звук подають пташки, які останні 2 тижні чомусь мовчали...

Погода вносить свої корективи: то +15...то +5...то шквальний вітер, то повний штиль...
Але все ж приємно майже кожен день відключатися від світу і занурюватися в природу...біг приносить мені задоволення...повірте, покращує настрій...робить сильнішою...
Знайдіть хоча б годину часу в день, щоб ізолюватися від буденності на природі...і це дасть свій ПОЗИТИВНИЙ результат....

Ваша Залежна...

Щоденник залежної (День сьомий - восьмий))

Лише я чи ще хтось звернули увагу на те, що в кожному подальшому пості стає все менше і менше тексту? Мабуть це тому, що тренування стають у звичне русло...
З кожним днем стає все легше бігати...і це настільки чудове відчуття, що словами передати не можливо!
Напевне всім спортсменам подобається відчуття втоми...це як наркотик...ти страшенно втомлюєшся, але усмішка на твоєму обличчі не згасає від задоволення самим собою... Прекрасне відчуття!!! І нехай тільки хтось спробує заперечити...
Сьогодні вперше за останні тренування пересохло в горлі та було страшенно спекотно! Напевне це тому, що температура на сонці була +15... небо дзеркально чисте, а повітря гаряче!... Але навіть ця "посуха" в організмі була приємним відчуттям за яким я вже встигла скучити...

Люди добрі! Вставайте з диванів і вперед бігати!... Погода прекрасна...коли ще, як не зараз почати займатися собою?? Бо потім буде надто пізно....

Ваша Залежна**

Щоденник залежної (День п'ятий - шостий)

...День п'ятий...понеділок...після 8-годинного сидіння біг був просто нагородою... Короткий сон дається в знаки...біжиш і засинаєш...
Нова група м'язів-активістів починає наступ і це стає вже нестерпним... але віра в те, що скоро буде легше ще не зникла, а навіть навпаки - посилилась!

День шостий.... погода сприяє легкому підняттю своєї п'ятої точки з м'якого ліжка та так і кличе побігти у весняний ліс...ще трохи сіруватий, проте вже оживаючий! Один з м'язів на лівій нозі починає самостійну боротьбу з моїм організмом, що, чесно кажучи, дууже боляче і неприємно! Буду намагатися перебороти цей біль, бо так бігати не приносить ніякого задоволення!

Дуже лякає так звана "яма", яка очікується десь наприкінці цього тижня... повірте, не дуже класно  йти на тренування, коли зовсім цього не хочеться, відчувається втома і все тіло аж закликає до відпочинку) Але це треба потерпіти...бо знаю, що "завтра" буде краще=)

P.S. ...30 days...

Щоденник залежної (День третій - четвертий)

День третій... м"язи все ще тримають оборону, але під тиском слова "треба" потрохи здаються...
Легені майже повністю піддаються своїй роботі і лише деякі альвеоли стали на бік опозиції та чинять опір правлячій партії!
Погода прекрасна...сніг в лісі майже розтанув, болото на сонці потрохи висихає...бігати стало приємніше!!! Швидкість та інтенсивність бігу збільшується, кроси минають все швидше і швидше, і навіть бігати ще не нудно!
Вражень від перших двох тижнів мук потрохи стає менше...з кожним разом біг стає все буденнішою справою...

День четвертий... найкращий день!...п"ятниця... сьогодні біг був однією насолодою... була лише одна невелииичка проблемка - багаааааато води в лісі))).... але це не зіпсувало позитивних відчуттів від кросу при температурі +10 і сонячній погоді!
Під час кросу, м'язи працюють...після кросу - "помста злого кота"...))) - ходити спокійно не дають!
Але я це переборю...))))...ще трохи потерпіти....ще трохи...

Ваша Залежна...(16.03.12)

Щоденник залежної (День перший-другий)

Сьогодні 13 березня, вівторок...мене звати Таня і я залежна...залежна від того, що просто сидіти вдома і не рухатися я не можу. Дощ, вітер, болото, цунамі, торнадо та інші погодні катаклізми не є для мене перешкодою... Я залежна від біло-помаранчевої( інколи біло-червоної) призми невеликого розміру, що зветься контрольним пунктом; від недостачі гострих відчуттів і небезпек... Я залежна від орієнтування...

Із вчорашнього дня почався кошмарний період звикання до того, що в моїх руках вже немає лижних палиць, а ноги не рухаються коньковим чи класичним ходом. Почався період мокрих кросівок та болота по коліна...почалась весна, а з нею і біговий сезон!

Понеділок ознаменувався пошуками бігової форми та кросівок...ЗНАЙШЛА!..=) Одягнулась, взулась...іііі в дорогу... Перші 5 хвилин бігу не були чимось особливим, проте потім мої м'язи зрозуміли, що їх змушують працювати, і вирішили мені помститися! Легені почали усвідомлювати, що їхня відпустка закінчилася, а кров у судинах почала "захлинатися" киснем...)
Довго не буду говорити...це були найгірші 30 хвилин за останні кілька місяців... Після них почалася помста м'язів, а особливо тазових... Наразі сиджу нормально, але варто мені тільки встати і зробити кілька кроків ноги сковує і я пересуваюсь як трансформер!
Вівторок пройшов легше...легені і деякі групи м'язів змирилися, що мають працювати...решта м'язів - категорично протестують, і здається, хочуть влаштувати голодування...
Давно такого не було...думаю це триватиме не більше двох тижнів, але їх ще потрібно пережити!

Ваша залежна...Бувайте!