28 травня 2020 р.

Тут мав бути пост про весняні старти


Не так давно я задавалась питанням, як люди можуть жити на одному місці і нікуди не їздити?
АЛЬО, 2020! Я всього лише задавалась питанням, а НЕ ХОТІЛА відчути це на собі! :)

Завжди активна весна. Перші виходи на стадіон після манежу. Доріжка. Робота. Багато роботи. Три чемпіонати. Купа забігів. Улюблений до глибини душі Перечин. Гори! Багато гір. Поїздів і станцій. Доріг і машин. 
Цьому переліку може не бути кінця. Як і моїм планам :)
Роблю Ctrl+С і переношу їх далі.

А цю весну запам'ятаю лише гарними частинками. Наприклад...
Ліс. Багато лісу. Багато зелені і квітів. І однакових фото :)











Біг. Багато бігу. Регулярного, ритмічного, свідомого і дуже потрібного. Швидкого і повільного. Дорога, довжиною 1200 метрів замість стадіону. То вгору, то вниз.
Тестові 5 км з гарним самопочуттям і 10 км з температуркою 39+ наступного дня замість медальки.



Дороги. Рівні і майже відсутні. Гористі і рівнинні. Але мало.

Сон. Прокинутись в одному місті — заснути через 800 кілометрів в іншому.


Гори. З ідеальною погодою там, де її практично не буває. Зі снігом, дуже імбирним чаєм і вітряками за заході сонця. З пробіжкою в 6 ранку і сільською тишею.









І очікування. Занудне, довге, потрібне? але нехай залишиться в гарних частинках)

Літо через 3 дні! Мрійте! Ну і шо, що +10 :)




Немає коментарів:

Дописати коментар