Вечірні побігеньки - 2018 (03.11.18)

Здається, скоро, замість постів про змагання та подорожі, я буду писати пости про те, як я намагаюсь побороти творчу кризу)



Спроба №112222434... Змінила робочу обстановку. Якщо не пишеться вдома, то може буде писатися десь інше?
Саме зараз і спробую.

Думаю, мені не треба розповідати вам, що таке Вечірні побігеньки. 3 листопада їм виповнилося 5 років. З них, 4 роки я постійний "клієнт". З них 3 роки я перемагаю серед жінок. І з них 2 роки я постійно хворію перед стартом;)

Нічого не змінюється. Я приходжу ввечері в ліс, вмикаю ліхтарик, вдихаю сирість і вслухаюся в шурхіт листя і розумію, що вдома. Я вдома. Хтось би сказав, що сумнівний такий дім, but who cares)

Єдине, що змінилося за ці роки - погода. Так, глобальне потепління вплинуло і на Побігеньки!
Вперше я вийшла на старт без рукавиць і вперше переодягалась, повністю контролюючи свої руки (які не замерзли!!). Фантастика;)

Незмінно приємна атмосфера, незмінне вогнище та свої люди навколо. Майже всі тут. Майже.
І той прекрасний зворотній відлік...

Траса знайома аж до болю (підвернутого гомілкостопа, який болить вже четвертий день...);)
До кожного кореня на землі, кожного болота і повороту.
Кажуть, що стабільність набридає. Але не в цьому випадку. Цю стабільність я люблю більш за все на світі)

Ми неслися зі спуску, як могли. Чи не вперше за всі роки у жінок були справжні контактні змагання. 4-5 людей, здатні скласти одна одній конкуренцію - це неймовірно круто! Тому, ми неслися зі спуску швидко, але оправдано.
Я почувалась "своєю" в цьому лісі. Мій улюблений (в хорошому і поганому сенсі) підйом допоміг мені втекти.
Кожен метр кожного підйому на цій трасі я відпрацювала на всі 200%. Не хотілося берегти сили, не хотілося розслабитися. Хотілося потерпіти, відпрацювати, "відпахати" трасу до метра і поставити крапку. І випити тої бажаної горіхової Сопліци з молочком на фініші;)

0:47:37.
Маленькими крочками підбираюсь до 45 хв на цій трасі.
Кожного року йду в мінус))

Не втомлююсь дякувати організаторам за свято. Нехай це буде свято закінчення сезону, початку зими, може для когось черговий забіг, чи зовсім авантюра.
Дякую. Ви знаєте, як я вас люблю! І точно не я одна.

Вдихнувши задоволення Побігеньок можна відпочити.
Я б взагалі впала в зимову сплячку. Але, хто ж дозволить.
Та й встигну скучити, мабуть.

Дайте мені трохи часу і я розкажу вам все, що обіцяла. Чесно-чесно!
Почуємось.
💗