Знаєте, як добре вимкнути звук в телефоні, спокійно лягти спати, виспатися і не побачити вранці 100500 пропущених дзвінків та повідомлень? НЕЙМОВІРНІ відчуття!
Дзвінки починаються десь після обіду, бо ви, як організатори, обов'язково щось загубили, забули віддати, недогледіли і тому подібне))
Тим не менш, ти ходиш весь день з високо піднятою головою, бо ти провів захід і не вмер :D
ЯКЩО:
- за тиждень до змагань (а то й пізніше) починають вилазити проблеми 80 рівня, які ви обговорювали попереднього року, але кого хвилюють проблеми?))
- піднімаєш трубку і чуєш фразу "в нас тут проблемка"(зноооооооов?)
- твій номер телефону розміщений всюди, як контактний (вітаю, ти в
- чим ближче до старту, тим більше дзвінків і повідомлень (особливо тоді, коли ТИ ВЖЕ СПИШ або ЩЕ спиш (!).
- приходиш в магазин, в якому завжди купуєш булавки перед змаганнями, а продавець тобі каже "а немає" (а їх в нас НІДЕ більше немає).
- зобов'язаний (та-та;) знати, який трамвай куди їде, бо дехто дзвонить з питанням "а чому у вас на карті немає трамваїв? Як я маю знайти квартиру?"
- береш відпустку на час змагань та після неї, щоб пройти "реабілітацію".
- основною фразою за кілька днів "до" стає "я не маю часу".
- кожного дня змагань твій будильник звучить все раніше і раніше.
- ти думаєш, що перший день найважчий. Потім ледь вигрібаєш на другий день і ввечері згадуєш, що ще є ЗАВТРА!
- на питання "яка хвилина" ти вже просто мовчиш і всі думають, що ти хамло ;)
- ти проводиш нагородження, щось говориш в мікрофон, а збоку до тебе підходять люди і щось тобі розказують (і та, все чути в той же мікрофон). Люди, ви серйозно?))
- найгірше зло всіх змагань не розвантажування інвентарю вранці, а завантажування його назад ввечері (дайте нам по три раба, будь ласка...)
...то я вас вітаю, ви в секті))
Ану, орги, допишіть в коментарях продовження (якщо маєте щось на думці).
5 рік "Кубка лева" пройшов не безболісно, але стабільно. Навіть, десь частково не віриться, що це був вже 5 рік. АЖ 5! Той першорічний запал вже у всіх пройшов. Бачу, як розвиваємося і мислимо часто більш категорично, ніж раніше. Бачу, як ми нарешті навчилися одне одному вказувати на помилки. І навчилися вирішувати ці помилки один за одного. І, головне, навчилися терпіти і робити те, що вмієш. Або вчитися робити те, що не вмієш))
І насправді, ну це ж весело :D Багато хорошого не дає тобі можливості це покинути.
І радісні обличчя, які після важких дистанцій все ж знаходять сили тобі подякувати. І оплески після "приїжджайте наступного року". І вагон конструктиву в соцмережах. І гарна команда поруч!
Просто потрібно видихнути, перезавантажитися і йти далі.
Видихнула. Ніби перезавантажилась. Піду далі після "Кубка Одеси".
Там і побачимось;)
П.С. дуже офіційний пост ще можна прочитати на Runstyle.
Дякую всім і кожному, хто долучився до організації "LionCup". Ви найкращі!
Немає коментарів:
Дописати коментар