Мабуть вперше пишу пост в блог будучи в потязі. Це все Укрзалізниця винна, бо коли їдеш 19 годин додому, то головне знайти чим себе зайняти.
За вікном поступово змінюються ліси з соснових на змішані, а суцільний пісок на гарну зелену травичку.
Лиш одне залишається незмінним - синці та царапини на моєму тілі після змагань:D Не встиг великий синець на правій нозі зникнути, як новий симетрично з'явився і на лівій.
Олешківські піски подарували мені можливість відпочити від роботи і на 4 дні зануритися в улюблену змагальну атмосферу. Нехай вона змагальна "в задоволення", а не "на результат", однак в задоволення я бігаю по еліті😁.
Мікрорельєф люблю неймовірно, але Олешківський рельєф - особливий. Я боялася складності карт, бо Львів такого не має навіть близько. Особливо страшно було перед довгою дистанцією. Але не тому, що це ДОВГА, а тому, що на цій же карті буде естафета))
Але про все по порядку...
Перший день, середня дистанція. Своєрідна "пристрілка" до карти та місцевості. Вийшло в міру своїх можливостей. Не без помилок. Боялася не добігти, перебігти, напрямок постійно був на контролі ( через те і невисока швидкість). Єдину велику помилку зробила відразу на перший кп і то, через невпевненість і паралельні ситуації. Такого можна було уникнути і непогано пробігти) Но НЄТ😁 Але нема сенсу жалітися на себе, коли не працюєш з картою та ще й на такій місцевості бігала востаннє більше 5 років тому.
День другий. Довга. Майже 12 км у жіночої еліти фізично пройшли краще, ніж я сподівалася. Мабуть, треба було не боятися і бігти швидше, але карта для мене була місцями складніша, ніж в перший день, тому часто тормозила. Друга петля стала початком купи дрібних помилок, бо голова вже починала думати про ноги, а не про карту. Ранкова прохолода поступово перетворювалася на спеку, а вітер на відкритих ділянках традиційно дув не в спину))
Тим не менш, в карту вдалося вчитатися, що було надважливим перед естафетою. Бо її, нарешті, я провела не за кулісами!
Зробила все, що могла. На жаль, не ідеально. Одна помилка коштувала мені передачі естафети, можливо, лідером, або в секундах за ним. Дуже хотілося передати естафету першою і в той момент, коли наприкінці дистанції треба було проконтролювати напрямок на не надто "залізний" пункт, я цей напрямок "прошльопала". Як виявилося потім, я не одна така, але було вкрай обідно) Надіюсь, воно скоро перестане мене тривожити. Передала естафету третьою, видихнула з полегшенням, а потім пішла переживати далі😂 Така вона, естафета...
Разом набігали- напереживали третє місце) Це були приємні переживання, яких не вистачало так багато років! І перша моя медаль по еліті. Надіюсь, не остання😁
Спринт став завершальним днем змагань. На жаль, після київських, чи одеських спринтів, херсонський видався не таким цікавим. Дистанцію вигравав той, хто біжить швидко. Дуже швидко) А це наша новоспечена львів'янка - Олена;) Гарна перемога у її виконанні та у її рідному місті. Та ще й в парку, в якому вона пробігла свою першу дистанцію. Символічно)
На жаль, через те, що поїзд до Львова відправлявся дуже рано, мені не вдалося побувати на нагородженні, та потім, по фото, я зрозуміла, що не мені одній.
Зазвичай зі змагань не хочеться їхати додому. Цей раз не став винятком. Однак, всього ж має бути в міру))
І працювати теж інколи треба.
А після роботи знову буде відпочинок. Такий-от, специфічний, але дуже кльовий.
Я "вишу" вам три публікації: про чемпіонат в Трускавці, Червоноградську десятку та півмарафон у Вінниці. І чесне слово, обов'язково їх напишу) Є про що розповісти.
А на разі відпочивайте❤️
Немає коментарів:
Дописати коментар