Як підсумувати рік, коли пройшов уже 1 місяць наступного?)

Ні-ні, я не закинула блог.
Просто час видався таким...Точніше, радше його зовсім не було.
Але ж рік 2017 не минув даремно (чесне слово!).



Січень-лютий пройшов у стилі "аааааашоробити?" і надолужування того, що полінувалась зробити ще в грудні попереднього року. Але всі знають, що надолужувати щось у спорті - дурного робота. І поки я видумувала, як адекватно підготуватися до весни - БАЦ - і вона прийшла :D (тааак несподівано, жах!).

Весна. Вона була одна з найбільш активних в моєму біговому житті. У блозі я нарахувала аж 7 публікацій! 2 чемпіонати України з орієнтування (давно такого не було в мене) + перша в житті змагальна 5-ка в Жешуві + традиційний Львівський напівмарафон (пустила сльозу, бо в 2018 його не буде) + Чернівецький CrossHill (взагалі зараз залиюсь слізьми, бо в 2018 його теж не буде) + Перечинський півмарафон (неймовірний захід!).
Однак моя весна 2017 закінчилась не як у всіх людей (31 травня), а 25 червня :D
Після Перечина продовжилась серія напівмарафонів у Тернополі, а потім, 25 червня, під палючим сонцем Червонограду, я чуть не закинула біг подалі. То була страшна Червоноградська десятка (насправді дуже гарний забіг, рекомендую!).
І ось, що я вам скажу - НЕ ПОВТОРЮЙТЕ цього вдома. Дайте собі спокій, відпочивайте, всі змагання не об'їздите! На кінець червня я була схожа на лимон, який пройшов через сокодавку. Нехай краще буде ОДИН, ну два грандіозних забіги, ніж будете терпіти потім.

Літечко (точніше липень-серпень) пройшов під егідою лежання догори пузом)) Ну, практично.
Відбули наш улюблений "Кубок лева" (вже 4-ий). Потім, як завжди, поїхали в гості до одеситів. А там уже й літу кінець. І знову в голові з'явились думки про те, що треба було менше відпочивати і більше бігати :D НО НЄТ.
Десь ближче до середини вересня почала втягуватися в тренувальний процес. Відвідала ще один ЧУ з орієнтування (там нарешті побігала естафету, за якою так сумувала!). Потім відкрила для себе гору Ільзу, звичайно, що бігаючи. Змагання з гірського бігу "Кубок Ільзи" стали тим моментом, коли я зрозуміла, що добре втягнулася і можу бігти краще.
За тиждень після Ільзи були мої кохані Вечірні побігеньки і новий рекорд для себе на трасі). А потім, ще за один тиждень (таак, я вмію  відпочивати) - Grand Prix Lviv Half Мarathon.
Цей забіг мав стати АПОФЕОЗОМ 2017 року і загалом бігового сезону. Перед ним я пообіцяла собі поквитатися за невдалі змагання зі своїм PB на півмарафоні в Чернівцях. Поквиталась. Майже так, як хотіла. Десь не вистачило, але я закінчила сезон щасливою.
Ну, мабуть, не дуже щасливою, якщо наприкінці листопада я таки забила гвіздок в сезон забігом в манежі "Літня година". В такому круговороті бігунів в манежі за годину участь я брала вперше. І мені досить сподобалось)

Загалом, рік пролетів, пробіг, точно не пройшов))
Він був хорошим, чесно.
І головне, було куди та з ким їздити! ДЯКУЮ!
А 2018 має бути ще кращим, бо це мій рік (собачий)).

Хух, аж втомилась згадувати. І на цих от кілька абзаців мені не вистачало часу в грудні. Тепер можна поставити "пташку" і йти далі.
Але...було б куди іти.
Поплачусь вам тут за Львівський напівмарафон, за Чернівецький напівмарафон. Це, як забрати в дитини її улюблену іграшку (в цьому випадку аж дві). Це зламана система! Бо три роки підряд спочатку я бігла півмарафон у Львові, а потім їхала в Чернівці (хоча з Львівським у мене довші стосунки)). А тепер що?
Чесно кажучи, станом на 3 лютого в мене немає жодної реєстрації на весняні старти. Бо я почуваюсь якось "непевно" без цих стартів.
Ну добре, не буду нагнітати... На початку квітня буде Червоноградська десятка (організатори обіцяють, що спеки не буде більше)). І, маю надію, наприкінці травня буде Перечинський напівмарафон. Поки, що це все, що мені припало до душі.
Та й, можливо, воно і на краще. Бо з набиранням об'ємів зараз не дуже складається (через графік роботи), а без цього далеко не забіжиш.

Ну, тепер ваша черга ділитися планами на весну та й взагалі, як ви там в мережі 2 місяці без мене?))
Пишіть-пишіть!