Від нестачі весняно-літнього тепла)

...проходивши сьогодні по сніжно-мокрій, сірій вулиці нарешті почула чіткий та виразний пташиний спів... Підняла голову, намагаючись піймати цю мелодійність ще й візуально...
Високо-високо сиділа малесенька пташка, яку ледь-ледь можна було розгледіти поміж гілками. Це мене усміхнуло, підняло настрій, змусило згадати приємне весняне сонце....і ніжний літній вітер...

О так! Впевнена не мені одній зараз хочеться змінити стандартні похмуро-сніжні пейзажі на щось таке банально-зелене, але ж водночас таке миле нашим очам...
Як же я мрію саме зараз про зелений-зелений ліс, яскраве сонце та теплий-претеплий вітерець...і все це разом, у поєднанні...

Лише уявіть собі...ви лежите на лісовій галявині в оточенні зеленуватих відтінків...навколо витає музика тиші, вітру і ніжного пташиного співу... І час ніби зупиняється! Ви нікуди не спішите, все тіло немовби забуло, що таке гравітація...Ви майже у повітрі...Ви і є повітрям!..

...Гармонія...Спокій...і повна  відсутність думок...
Нехай кожен, з настанням тепла, відчує це на собі!...
Не прощаємось*__*