Прокручування в голові всього, що відбувалося...Перша думка - Spirit(і по сумісництву дядя Рома) таки має залізну витримку і терпіння! Тепер пояснюю чому. Постійні добігання і крики: "а можна ще зареєструватися", підключення апаратури, 100500-разове пояснення системи роботи нашої коханої відмітки sportident - усе це його робота. Але окрім того ще треба гонку відкатати... Одним словом - терпіння йому не позичати! Але рано чи пізно цьому терпінню приходить кінець...тому люди(здебільшого орієнтувальники) заявляйтеся вчасно, не задавайте зайвих питань коли людина в роботі та цінуйте терпіння дяді Роми бо він в нас незамінний=) А ще він явно незамінний і на велогонках...)
Близько 23:04, 23:06 і 23:08 вперед і з піснею вирушають на 6-годинний двобій з трасою і з собою 57 людей. Кожен намагається зі старту втекти подалі від суперників прекрасно розуміючи, що після першого кращого підйому завзяття і азарт перетвориться в доживання до кінця...Але чомусь же ці люди зареєструвалися, прийшли на старт... Хтось прийшов вперше, щоб випробувати себе, дехто задля тренування, явно багато хто, щоб зустрітися з друзями і просто відпочити) Класно спостерігати за зустріччю друзів, які давно не бачились і розуміти, що в себе на змаганнях я поводжуся точно так само...)
Я майже 6 годин спостерігала за тими хто змагалися...і от що побачила)
У всіх такий азарт після першого кола, всі горять бажанням або відірватися, або наздогнати...усі стараються! Поступово цей азарт зникає...з'являється втома...дістає болото на трасі...При цьому відмовляється виконувати свою місію і велосипед! Напевно найкращою фразою всієї гонки стала: "Да ну нахер это болото" ) Чула її найчастіше та в різних інтерпритаціях...)
Прекрасна половина людства нічим не поступалася чоловікам. Хоч дівчат і було мало, проте боролися вони між собою і з трасою не гірше від найсильніших елітників! Дівчата завжди молодці і заслужили похвали)
Напевно більше за гонщиків за результат переживає команда підтримки... Бігають туди сюди: результати, велосипед, їжа...і так весь час аж до фінішу! Та й сумно напевно коли тебе ніхто не зустрічає між колами...хоча...точно цього сказати не можу)
Ще один цікавий момент на гонці - спостерігати за поглядом учасника на відмітці... Після перших трьох кіл в очах ще видно якесь певне розуміння того, чим людина зараз займається) Але потім....в очах деяких людей я бачила або повну відсутність себе, або навпаки - якусь дивну бадьорість і відсутність втоми. Явний приклад тому - Артем Стрижак, що виграв в категорії "Еліта"... На фініші склалося таке враження, що він ніби і не їхав майже 6 годин...і не прохав 8 кіл по 11 км...Виглядав як ні в чому не бувало) Відмітив фініш...видихнув з полегшенням...і спокійно почав приймати привітання)
Час пролетів дуже навіть швидко, погода змилувалася над нами і холодно не було взагалі...
З впевненістю можу сказати - час дарма не згаяла)
Сьогодні "надобраніч" було в десь о 6:45...а "доброго ранку" - 13:45)
Усім переможцям і призерам мої вітання, а всім-всім-всім спасибі за приємні враження!
Немає коментарів:
Дописати коментар