Ранок 19 червня...дощ...холодно...вітер....ааааа! Ну як завжди!
Приблизно 9:15 дзвінок від Нестора...і дивне питання: "Ну що, їдемо чи ні?" В мене навіть не виникла думка про те, щоб не їхати! Тому що я знаю, що таке організовувати змагання, і які відчуття коли на них не приходить половина заявлених учасників лише через те, що погана погода...) Тому я з впевненістю відповіла " їдемо!"...а Нестор в свою чергу: " ну тоді будь готова, я задзвоню".
Я закинула в рюкзак форму в якій буду їхати...ще одну на запас...клейонку( яка була не зайва)...щось пожувати, дочекалася дзвінка і висунулася на вулицю! Ооо так! Погода "прекрасна" ! Витягнула велосипед з гаража і помаленьку поїхала Нестору на зустріч! Поки доїхала до "місця зустрічі)" вже була мокра, а отже день буде вдалий))
Ми вирішили їхати на місце старту через ліс...швидше, ну і трошки менше змокнути можна!
Ну от ми вже на місці: людей мало...дууже мало. Здається, приїхали лише ті, хто насправді відданий гострим відчуттям! Гострим відчуттям 6-ти годинки. І, звичайно, ті хто поважає організаторів за їх роботу! Нестор знайшов місцинку, де можна зробити "дах над головою"...натягнув клейонку...і пішов на розвідку)
Я ж почала розгрібати сухі речі( або шукати їх в мокрому наскрізь рюкзаку) Гіркий досвід міні -подорожей в дощ у мене є, тому речі в рюкзаку я попакувала в кульочки=)
Старт затримали на годину...(ну а як же без цього)=) Але все ж було подано сигнал: "шикуємся на старт"...УРА! нарешті! Махаючи Нестору, який вже в натовпі заїжджав на трасу, я пішла прогулятися по коридорах, вивчаючи "шляхи подолання спусків для того щоб не навернутися на першому ліпшому"))
Ну от...перше...друге...третє...Нестор їде на четверте коло і я подаю йому знак, що мені б вже пора було їхати... Але він каже "я ще 2". Ну добре, два так два) Проходить ще одне коло...ну от...скоро вже я...починаю перевдягатися. Нарешті Нестор на фінішному підйомчику...ну от...я стартанула! Вилітаю на асфальт. Дощ перестав, тому їхати там більш-менш нормально! Їду і намагаюся не провтикати заїзд в ліс! Хух...не провтикала! Заїжджаю в ліс і згадую, що толком траси не пам"ятаю, а судячи з триповерхових матюків учасників, розмітку видно погано)
Їхалося добре...до першого серйозного підйому. Підсвідомо не дозволяючи собі злізти з велосипеда виїжаю його... уурраа!... швиденько віддихуюся і знову набираю темп....до наступного підйому, який був по-суті меншим, але ! здається ! крутішим... Ну нічого...і з ним справляюся... потім акуратненько спуск...ще маленький підйом...і от! Спуск з яким я не справилася на ознайомленні...ну, не справилася я з ним і на цьому колі) Швиденько злізла з велосипеда...збігла вниз... і поїхала далі. От вже і до цивілізації ближче...чути крики...сміх...шум... Швиденько доїздила підйом -спуск по коридору і поїхав далі Нестор... Я собі розслабилася...походила...тільки вдягнула щось поверх форми і зібралася шнурувати взуття, як тут біжить! в підйом Нестор з велосипедом і кричить мені: "збирайся...поїдеш!.." Я встигаю зашнурувати один кросівок...зняти теплий одяг, вдягнути шолом....і знову на трасу) Ура!...і мерзнути не довелося) А Нестор хай там ремонтує, що йому треба))
Ну от...знову на асфальт... чую ззаду підбадьорюючі крики...і сама хочу щось покричати вслід, але не встигаю навіть відкрити рот, як народ поїхав далі)) Нарешті з"їзд в ліс...(по лісі мені їхалося набагато краще...все-таки орієнтувальниця як -не-як) І знову підйом...легко пішов...)...от і наступний...теж легко... І тут цей спокусливий спуск...ноги так і тянуться, щоб ступити на землю...але ні))...я плюнула на все...і повалила з нього) Коли вже опинилася внизу, була задоволена як слон)_) Ну от...бачу Нестора, який подає знак, що все нормально....і він поїде... спускаюся по коридору вниз...спуск вже розбитий...легенько заносить, але нічого... фінішний підйом...(приємно обганяти на підйомах хлопців) кілька слів Нестору....і все)
Нестор як завжди втягнувся в катання...їде собі....я кажу, що мені б вже пора було їхати...а він далі їде....) Ну от...ще одне коло...подаю Нестору пляшечку...і кажу: все...давай ще одне і я....мені холодно!))( насправді холодно мені не було, я просто хотіла їхати) Поки я переодягнулася...вже і Нестор над"їхав...тільки встиг мені сказати " ну шо ж ти..." як я собі втекла на трасу)
І знову дощ... їду по асфальту...нічого не бачу....дощ в обличчя лупить...бррр... Нарешті заїхала в ліс....хууууух.... Їду собі...їду....нікого нема...ні ззаду не чути...ні попереду не видно... Пропали всі) Доїжаю до першого підйому...чую як ззаду хтось скидає передачі...і слова: "давай крути...крути!" впізнаю знайомий голос) Виїжаю наверх... попереду нас хтось легенько прогулюється з велосипедом збоку... І від "переслідувача" звучать слова: "бачиш, народ вже пішки ходить, а ти їдеш". Приємно...приємно...
Доїжаючи коло знову обхожу на підйомі того ж "персонажа", що і раніше....і передаю Нестору естафету)
Свисток...і слова: "коло закрито" мене обрадували!)...А потім знову дощ...правда вже із шампанського)
Все це означало, що скоро я буду вдома пити гарячий чай...і згадувати гонку...
Спасибі організаторам за спуски-підйоми...та й взагалі за "Пробу"... спробувала себе на гонці не в ролі групи підтримки! Чесно кажучи - сподобалося) можливо ще місяць-два назад і не думала, що найближчим часом візьму участь у чомусь подібному)
А наразі...гарячий чай...дощ за вікном...і згадка про вчорашній день, як один із найяскравіших за останні місяці!
Знайшлося кілька фотографій тут дякуємо)
Немає коментарів:
Дописати коментар