29 липня 2017 р.

The World Games 2017 - Orienteering (Wroclaw)


Всесвітні Ігри.
Змагання, про які я вперше почула 4 роки тому, коли Надя Волинська посіла там 4 місце на спринті та 3 місце на середній дистанції. Змагання, які за престижем серед орієнтувальників посідають місце нижче, ніж Чемпіонат світу, проте, які не втрачають від цього духу боротьби, суперництва та демонстрацію майстерності еліти.



Перші думки про те, щоб поїхати в якості підтримки на ці змагання проскакували десь пів року тому. Потім будні-будні, все якось трішки забулось. Ну, а як правило, коли залишається близько тижня до якоїсь події, то ти згадуєш (або хтось нагадує), що збирався колись їхати.
В моєму випадку був дзвінок від Іри зі словами "поїхали у Вроцлав" стали вирішальними.
Додому я приїхала за кілька годин до виїзду і з думками про безсонну ніч (чи то просто дуже довгий день?) кілька хвилин по 23 годині ми у тісній компанії вирушили до Вроцлава.
Знаєте, я ще ніколи в житті не розважала водія машини якими-небудь розмовами всю ніч. Мало того, це була моя перша абсолютно безсонна ніч (так-так, я вчилась в універі і спала вночі під час сесій)). За моїми розрахунками я проспала лише 5 хвилин десь під ранок, але очевидці одноголосно ствердили, що 5 хвилин тривали не менш, як пів години ;)
Тепер я не дивуюсь, чому водії засинають на дорогах, адже летіти автострадою, де видно лише паркани, відбійники та купу знаків - дуууже нудно. В цьому випадку я ставлю лайк українським дорогами (не враховуючи покриття і відсутність нормальних світловідбивачів)). Однак, маючи досвідченого водія не страшно сидіти на сусідньому сидінні і думати про те, що тебе десь вночі по дорозі переїде вантажівка))

До Вроцлава ми прибули вранці. Зараз навіть не згадаю точної години, бо на той момент я уже загубилась в часі. Місто зустріло нас сирою, трохи дощовою погодою, що змусило всіх шукати якісь поодинокі теплі речі в рюкзаках (бо на той момент у Львові була спека).
Ранковий Макдональдс і пошуки арени старту без карти допомогли трішки прокинутись.
В таку рань арена тільки починала набувати "товарного" вигляду. Але вже тоді мені стало зрозуміло, що трибуни та монітор такої величини на змаганнях з орієнтування я бачу вперше))
Ну і звичайно ж, я вперше тримала в руках квитки на змагання з орієнтування. Для деяких осіб платити стартовий внесок на змагання - дивина, а тут ще й квитки ;)

З цього моменту залишалося ще кілька годин до старту і ми вирішили, що пора розвідати, де знаходиться наш хостел. Знову ж таки без карти))
Мешканці Вроцлава нічим не відрізняються від мешканців Львова: вони також не знають, де знаходяться деякі вулиці, але все одно намагаються допомогти (навіть словами "але мабуть десь тут")). "Десь тут" у нас тривало довго, поки ми не заїхали в частину заскріненої нами карти в районі хостелу. Як виявилось, хостел Wratislavia розташований в 15 хв ходьби від площі Ринок, а наприклад, до залізничного вокзалу метрів 600-700. Гарне місце розташування, якщо ви дістаєтесь до міста потягом. Проте, машину розмістити можна як перед входом до хостелу, так і у дворі. Тому, якщо збираєтесь до Вроцлава - цей хостел точно рекомендую)
Пошуками хостелу ми згаяли весь час до змагань і вже на своїх двох вирушили до центру міста на старт.

На той час арена уже наповнювалась людьми. Вболівальники займали місця на трибунах, фотографувались і спілкувались між собою, бо дійсно - там майже усі були між собою знайомі.
Перший день змагань був днем спринтерським. Спочатку жінки, а потім чоловіки долали свої дистанції. Нашим завданням було якомога активніше підтримувати спортсменів. І звичайно ж не тільки своїх! І знаєте, в перші хвилини на трибунах я зрозуміла, що почуваюсь не зовсім комфорно. Перед мною - екран. Я сиджу на ТРИБУНАХ. Дивлюсь на старт, відео і фініш спортсменів. І НЕ ЙДУ ПЕРЕОДЯГАТИСЬ НА СТАРТ)) Я просто звичайний вболівальник.

Незвично, дивно, але варто таке пізнати ;)
Чоловічий спринт для нас виявився особливо нервовим. Коли ти бачиш, що через кілька секунд у нас або буде медаль, або ми будемо від неї на десяті секунди позаду - відчуття ще ті! Надзвичайно жаль, що медаль втекла від Руслана Глібова та від нашої збірної всього лиш на 1,3 сек. Мізерний час! Круто те, що оператори змогли передати весь драматизм ситуації. Кожну секунду контролювали шляхи пересування спортсменів аж до самого фінішу! Гарно і дуже нервово!
Чудовим закінченням першого змагального дня були вечірні посиденьки за розмовами про орієнтування та нарешті довгоочікуваний сон!

Наступного дня на старт середньої дистанції ми вирушили в містечко Trzebnica, де арену змагань розмістили в невеликому аквапарку. З дня в день арени ставали все гарнішими і гарнішими! Цього разу, середня дистанція у жінок виявилась цікавішою, ніж у чоловіків. Боротьба між шведкою Jansson та росіянкою Gemperle за першу позицію тривала аж до останнього КП. І всього три секунди розділили їх у фінішному протоколі!




Після змагань і довгих роздумів ми вирішили пробігтися по місту.  Тут уже як-хто: по карті, чи без неї. Містечко виявилось настільки маленьким, що довелося все-таки трохи побігти в ліс, де змагалися спортсмени, щоб набігати хоча би з 40 хв.



Цей же день не обійшовся без вечірньої прогулянки Вроцлавом та тих же розмов про наш кровний спорт;)


Третій день змагань почався з противно-дощової погоди (Львів привіт!). Сидіти на трибунах було нестерпно, хоча нас очікував найбільш захопливий вид програми - спринтерська естафета. Після невеликих пошуків, зібравши всі парасолі в кого-які є, українські вболівальники збилися докупи біля турнікетів щоб продовжити свою місію)
Естафета запам'яталась падіннями, розміщенням КП біля вольєрів з тваринами в зоопарку та жуванням чіпсів швейцарською командою після змагань))


В хорошій компанії час летить швидко. І якщо дослідити, яку фразу я вживаю в блозі найчастіше, то ця якраз буде в лідерах;)
Я провела кілька чудових днів побачивши, як з орієнтування можна зробити цукерочку. А наша неперевершена компанія зробила цукерочку зі всієї подорожі;)
Велике спасибі всім спортсменам нашої збірної за переживання, невеличкі перемоги і поразки.
За вас хочеться вболівати ще і ще!

Після Всесвітніх ігор пора повертатися до "своїх баранів"))
Через 12 днів стартує "Кубок лева - 2017". Усі дзвінки і повідомлення розгребла, робота кипить. Зовсім скоро настануть три моїх найважчих літніх дні!
Тим не менш я вже загартована;)
Все-таки "злая и принципиальная" :D
Мабуть пора повертатись не тільки до готування змагань, а й до активних тренувань.
Не за горами Кубок Одеси зі спринтерськими дистанціями. До цього часу варто хоча би розбігтись і згадати, як швидко думати та перебирати ногами.
Маю надію, що ви теж активно відпочиваєте, готуєтесь до продовження бігового сезону і просто гарно проводите час!
До зустрічі за 2 тижні!


Немає коментарів:

Дописати коментар