Я не знаю, як живуть люди, в яких час "тягнеться" дуже повільно.
Чи вони щасливі від того, чи ні. І чи щасливіші за тих, в кого час летить зі швидкістю світла?
Хто смакує більше кожну секунду: той, хто спішить чи навпаки...
6 рік я "смакую" кожну секунду підготовки до змагань. Час, який ЛЕТИТЬ. І, чим ближче до старту, тим швидше.
6 рік я смакую підготовку з великим захватом і любов'ю, а часом - з ненавистю і відразою)
І нарешті, лише на 6-ий рік проведення я відчула, що виросла.
Виросла до того, що спокій організатора = це спокій учасника. Усмішка організатора = усмішка учасника. А зайві нерви від проблем, які з'являються там, де їх не чекаєш - дійсно ЗАЙВІ.
Усмішка допомагає бути простішим. Більш справжнім. Усмішка притягує і знімає напруження. І, як би тобі тяжко не було працювати - who cares? Тримай марку (і арку в перший день змагань;))
Чесно кажучи, цьогоріч я можу буквально на пальцях однієї руки перерахувати ситуації, які намагалися "розхитати" мої нерви) Телефонні дзвінки стали більш адекватними, а інші ситуації вирішувалися спокійним тоном розмови і тією ж усмішкою.
Однак, були проблеми, які вирішувалися іншими... Дякую ЛЮДЯМ, які кидають свої справи, навчання, роботу для того, щоб виручити тоді, коли виходу вже нема, а зверху "нависають" інші справи. На таких тримається світ...
Все простіше, ніж є насправді.
Фраза "у нас тут проблемка" вже здається більше смішною, ніж страшною.
Звук будильника стає просто формальністю, бо звучить він за 10 хв до підйому)
А черга на мандатці в перший день змагань - це не черга, а можливість налагодити зв'язок з учасниками;)
Але не забувайте, що "злая и принципиальная женщина" не спить! І наполегливо просить вас наступного року не приїжджати на мандатку в останній момент, бо сама вона (як вірний слуга) сидить там з 9 ранку!
І ще просить залишатися на нагородження, бо це підтримка не лише призерам, а й самим організаторам.
І останнє, що вона просить - відривайтеся в час наших змагань так, щоб вам хотілося приїхати наступного року;)
P.S. Ще рік чи два тому я не могла дозволити собі вийти після першого змагального дня з дому, бо просто не мала ні сил, ні бажання. Але ж час існує для того, щоб вчитися;)
Навчилась. Дякую, що було в кого і заради кого.
Всіх люблю і цілую❤
Тепер традиційно - Одеса!
Немає коментарів:
Дописати коментар