Але одесити вирішили порадувати орієнтувальників змаганнями на нових картах і цікавій місцевості. Ну і чесно кажучи, вони не збрехали) Про це далі...
Сиджу я оце і думаю, який чорт змусив мене бігати в таку спеку. Потім я розумію, що змусив він не мене одну...і стає легше) Правда, хтось ту спеку переносить абсолютно нормально, а хтось - я!)
Мабуть "Кубок Одеси-2015" - це найбільш трешові старти для мене цього року. Вони навіть переплюнули попередньо мною описані полтавські болота!
Перш за все - низький уклін авторам карт! Пектися під сонцем на такій місцевості, доїжджати туди - дорогого коштує!
День 1. Коротка.
"Ни в сказке сказать, ни пером описать)" - інакше не назву.
Все почалося з дороги на старт, яка зайняла близько 2 годин...а то й більше. Спека +дорога і я вже почувалась, як залишки лимона витягнуті з соковижималки. З горем пополам натягнула на себе форму (! навіть гетри!) і виповзла на старт. На той момент я в принципі розуміла, що нас усіх чекає весела дистанція, але я недооцінила місцевість явно))
Забувши про те, що масштаб 1:5000, я зі старту "сіла" на першому КП, хоча й бігла не швидко. Просто, взявши карту і забігши в перші ліпші колючки я забула, що я тут роблю. Через перші кілька КП мені вже не було спекотно, а навпаки - холодно) Організм зразу дав знати, що "нема чого тобі тут ловити" і решту дистанції я успішно пройшла пішки. Все обійшлося "легким" головним болем...без побічних ефектів))
Родзинкою місцевості короткої стали КОЛЮЧКИ. Вони були всюююююди і завжди. Прибігши на фініш, я розуміла, що усі сьогодні матимуть заняття на довгі години - відчищати їх з форми)
День 2. Середня.
Коментувати дорогу до старту я по другому колу не буду)) Вона видалась довгою...і ще довшою) Спасибі організаторам за те, що випустили на старт далеко не на своїй хвилині!
Специфікою другого дня змагань було каміння. Каміння повсюди...каміння тут, каміння там! Якби хтось хотів серйозно розвинути швидкість на якомусь відрізку дистанції, то я сумніваюсь, що це добре би закінчилось для його/її ніг. Та все ж були і свої плюси - відсутність колючок))
Перший день дав мені чітке розуміння того, що сьогодні я буду йти дистанцію пішки. Так і було, але навіть ідучи пішки я умудрилась полетіти спиною об перший кращий камінь))
Спека нікуди не поділась, але багато чим завдячую сильному вітру, який був у той день. Він хоч якось розбавляв пекуче сонце.
У заочній боротьбі місцевості першого і другого дня, переміг другий день)) Було дуже цікаво!
День 3. Спринт.
Я чекала цього дня, як манни небесної! Шортики, маєчки на старті, ніяких гетрів і колючок...краса і грація!))
Спринт видався чудесним! Я отримала величезне задоволення від дистанції. Звичайно, треба мати гарну фізуху, щоб пробігати її швидко, але це був один з тих днів, який я ПРОБІГЛА))
Найнеприємнішим моментом цього дня стали зйомки якогось дурнуватого фільму, через який перегородили територію біля оперного театру, поставили там охоронців-амбалів і організатори змушені були виключити кілька пунктів з дистанції. Це було неприємно, мабуть, в першу чергу для організаторів, аніж для учасників.
Але реально, все пройшло чудово!
Мабуть, можна сказати, що вихідні пройшли цікаво)) Моментами дуже навіть цікаво...
Організатори дійсно запропонували учасникам специфічну місцевість, зробили все, що мали і могли для того, щоб люди отримали задоволення! У вас все вийшло класно! Велике спасибі!
Одеса проводжала мене на вокзал своїм палючим сонцем і супроводжувала ледь не до самого Львова "вагоном-сауною"))
На щастя у Львові знизилась температура і я, ішовши з вокзалу вранці в шортах і футболці, навіть трошки замерзла.
Наступна зупинка - Карпати...а вже потім півмарафон в Полтаві. Молюсь і вірю, що погода змилується над учасниками саме 6 вересня!
Насолоджуйтесь останніми тижнями літа, але гнити на ліжку - не найкращий варіант!
Щасливо!
Результати - тут
Немає коментарів:
Дописати коментар