Мабуть, пора дійти до того, щоб записувати думки про змагання по ходу, бо по приїзду додому більшість забувається.
Востаннє, до цього чемпіонату, я була в Трускавці років десь 7-8 назад, а то й більше. Моя біганина тоді закінчилась дооовгим самотнім блуканням по безкрайніх лісах і тільки везіння врятувало мене і понесло в сторону траси, а не глибоко далі в ліс)
Тоді я ще не доросла до таких карт і в спогадах чітко виринає лише одне слово - "складно".
Після того, як почали поширювати інформацію про відновлення карт в Трускавці та проведення там нових змагань, жодних сумнівів не виникало: їхати! Змагання - це завжди можливість відключитись від буденності та просто кайфанути...чи ні...ну тут, як з якої сторони глянути ;)
В рамках проекту "О-Весна" було запропоновано не лише позмагатись 4 дні, а й також потренуватися на дистанціях навчально-тренувального табору. Трускавець - ідеальне місто для зборів на змагань. Все компактно та близько розміщено, велетенський вибір можливості проживання (якщо не попасти в розпал сезону любителів попити Нафтусі), а найголовніше - шикарна місцевість. Не скажу, що саме так я говорила про місцевість під час дистанції, але все приходить з часом :)
День перший. Спринт.
Відразу з першого дня варто сказати, що нам пощастило з погодою. Можливо, на спринті було трішки й холоднувато, але головне, що не лило на голову, або не падав сніг) Тим більше, що наступні дні погода була просто блаженством!
Перший цьогорічний чемпіонат. Перший старт. І майже перша хвилина) І перший фейл на першій стартовій лінії. Уявіть собі ситуацію, коли ви уже настроїлись на старт, заходите в коридор, витягуєте із задньої кишеньки лосін компас і тут бац! Той, кому ти позичав кілька днів тому компас, переставив його з лівої руки (твоєї) на праву. Часу переставляти його уже просто не було. Тому я, розуміючи, що я ну ніяк не візьму від незвички карту в праву руку, беру цей компас і вдягаю тупо на ліву руку так, як він є. Надіюсь, ніхто не побачив цього нещастя і не подумав, що я вже настільки тупувата))
Одним словом, мораль сєй басні такова: ПЕРЕВІРЯЙТЕ компас завчасно (а особливо, якщо ви його комусь позичали).
Дистанція була не надто складна, особливо її кінець. Потрібно було просто бігти та бігти швидко. Щоб біглось нормально, як мінімум треба не захворіти перед змаганнями. Тільки от я так не вмію ))
Доволі незвично, що спринт відразу в перший день змагань. Більш приємно, коли ти біжиш його вже перед від'їздом додому. І після кількох бігових днів. Якось легше заходить)
Ще одна мораль цього посту в тому, що завжди потрібно адекватно оцінювати свої сили. Але про це я подумала вже після довгої дистанції. Ну наадто пізно)
День другий. Довга.
Враховуючи те, що ЧУ на одній дистанції можна проводити лише раз в рік, організаторам доводиться придумувати всілякі цікаві назви для стандартних дистанцій. Я уже не заморочуюсь і називаю тут все своїми іменами)
Довга була для мене тією дистанцією, на якій мені остаточно прийшла в голову думка, що яка ж
Як я вже казала - все приходить з часом. Все приходить після фінішу довгої.
Коли я подумала про те, що з мене вистачить і я хочу зійти, то навіть і там було вже надто пізно і далеко. Швидше було просто закінчити дистанцію. Не часто мене доганяють думки про те, що я хочу зійти. Надіюсь, що більше і не будуть) Постараюсь до цього якось дійти!
Коли бігла ще по метелику, справи йшли непогано. Більш-менш вдавалося працювати з картою. Потім "орієнтування" просто перестало вдаватися. Не зовсім, звичайно, проте мені би простіше було назвати ті КП, які бралися чисто, ніж навпаки)
День 3. Середня.
О так, після довгої ноги були вже просто ніякі. А ще 2 дні попереду! Тим не менш, всі ми в рівних умовах)
Це та дистанція, яка мені вдалася. Ну майже вдалася. Одна помилка все-таки забрала в мене трохи часу, але цей день дав мені можливість вже повністю не забичувати себе по факту змагань))
Помилилась на 6 КП - забігла значно лівіше, через одну лощину. Довелось повертатися. До декількох КП в мене були питання вже по фінішу, бо перегони на них тривали надзвичайно довго, хоча по карті значно менше (8-9 КП, 9-10 КП, 12-13 КП).
З 13 на 14 КП, на середині перегону, підвертаю праву ногу. Ледь стрималась, щоб не закричати. Пекельна біль! Проте, дотерпіла до кінця, бо залишалось вже зовсім небагато. Зовсім небагато і ще плюс один день завтра)
День 4. Трошки коротша середньої)
Попередній день дав можливість понадіятись, що не все так запущено, як я собі думаю. Але нащо надіятись? А на тобі реалії )
Не пішла дистанція з самого початку. Та й так і не зайшла до самого кінця) На 15 КП була уже кульмінація всіх тупостей, які можна було робити на дистанції. І слова Ані Єфименко на рахунок того, що вже треба нагулятися ж наостанок, були на 100% правдивими)
Змагання завжди дуже швидко проходять. Завжди хочеться ще і ще! Трускавець не став винятком. Ліси там направду класні, технічні, в них потрібно прикладати максимум зусиль для гарного проходження дистанції.
Організатори постаралися на 1000%, за що величезне їм спасибі! Вони точно мало спали, точно не мали часу нормально поїсти, аби всі учасники отримали задоволення від змагань. Колись, всі весняні старти розпочиналися в Криму. Здається, непогана заміна. Є гарні ресурси і їх знайшлося кому використати!
Тепер сиджу вдома, дивлюсь на свої, місцями, дитячі помилки і мазюкаю зв'язки правого гомілкостопу) В суботу виїжджаю топтати асфальт в Жешув, але чесно кажучи, уже знову хочеться повернутися в ліс. Там зараз неймовірно гарно! Від цього орієнтування стає вдвічі кращим)
Тримайтеся купи! І тренуйтеся;)
Немає коментарів:
Дописати коментар