Grand Prix Lviv Half marathon (6 листопада 2016)

Всілася вибивати свої півмарафонні враження на екран і згадала, що мене чекають кросівки, які хочуть, щоб їх почистили. Спочатку проскочила думка, щоб почистити їх після написання посту, але після перших кількох букв я вже тримала кросівки в руках приводячи їх до порядку. Вони мене вчора не підвели! І я їх не підведу ;)


Grand prix Lviv half marathon був очікуваною подією. Півмарафон в ОДНЕ коло зі стартом, а головне ФІНІШЕМ в центрі нашого міста, як виявилось, реальний. Не знаю, лише можу уявити, скільки зусиль було прикладено організаторами, щоб домовитися з ЛМР про перекриття великих вулиць міста на третину дня. Яке потрібно мати вміння переконувати і якими засобами впливу треба володіти. Але разом, усе це створило шикарну бігову подію, якою багато спортсменів закінчили свій змагальний сезон!
Зранку, перед стартом, бігунів зустріла типова львівська погода. На щастя, ще недавній прогноз із температурою +2 і дощем неповністю справдився,  і нам залишився тільки дощ. На вулиці стояли комфортні +10, тому витерпіти жахливо набридливий дощ було ділом принципу))

Спекотніше ж було у стартовому коридорі. Хороші, приємні відчуття, коли заходиш у стартовий коридор, за тобою ще сотні людей, він поступово наповнюється і в очах кожного яскраво видно бажання насолодитися моментом, який зараз є. А потім просто зворотній відлік в унісон та очікуваний старт. Далі ти, час та асфальт. Ой, здається я задумалась забагато. Асфальт, то не про Львів і трасу півмарафону) У нас тут бруківка та всі її різновиди! Ой, як за щастя було вибігти на трамвайну колію, яка укладена поміж плиткою, або на тротуар із тою ж плиткою, чи залишками асфальту. Проте, коли нічого не залишалося окрім бруківки, треба було терпіти, бо не знаю, чи існує гірше покриття для бігуна, ніж мокра бруківка!
Але, погодьтеся, це ж був веселий експіріенс для наших ніг ;)

Особливих планів на дистанцію не було. Особливо активної підготовки теж. Хотілось просто гарно, на мажорній ноті зануритись в глибоку зимову ЗФП))
Перші 5 км пролетіли неймовірно швидко. Потім бац і вже 10 км. Потім, в якийсь момент, я розумію, що уже спускаюсь біля парку Франка вниз до позначки "15 км". Змінювалися вулиці, будинки, бруківка )) І все дуже швидко. Я знала, що після 15 км, метрів через 500 почнеться останній, фінальний, практично 2-кілометровий підйом, який почне добивати ноги, спину, а головне пожирати час) Але тим не менш, було відчуття того, що є ще сили і ну його в баню той підйом)) Мені передати вам складно, яким неймовірний на смак був ізотонік на останньому пункті підживлення наприкінці підйому! Це був напій богів! Навіть не знаю з чим його порівняти)
Пізніше почався спуск в центр міста. Проте, замість того, щоб насолоджуватись швидкістю і нестися що є сили вниз на фініш, я бігла, легенько кляла мокру бруківку і боролася із собою більше, ніж всю дистанцію разом взяту. В якийсь момент, вибігши вже до пам'ятника Міцкевичу, розумієш, що от він, фініш! Давай, треба ще додати! А НЕМА)) Бруківка забирає останні сили в ногах, ахіли матюкаються, що є сили, а час то тікає. А коли добігаєш останні метри, і бачиш, що це твій кращий на сьогодні півмарафон, час тікає вдвічі швидше.
Але відпустити його я не змогла) Потім я би жахливо жаліла за десь втрачені секунди, за жаління себе і ніг. Може не дожала на всі 100%, але нащо?! Резерви буду берегти до кращої форми)

Після того, як відкашлялась на фініші, натягнула на себе ізофолію і взяла гарячий чай, відчула те, що й хотіла відчути на цьому старті. ЗАДОВОЛЕННЯ. Я розуміла, що розклалася по дистанції просто ідеально для себе і, що це принесло гарний результат. І ті суглоби, які в той момент просто ридали від втоми та болю...а вони стали другорядним)
То ж на закінчення бігового 2016 маю 1:42:53 і маленьку перемогу над часом.

Приношу низький уклін організаторам за шикарну бігову подію у Львові такого масштабу. Організація просто на неймовірному рівні! Бажаю вам розвиватись і отримувати від цього таке ж задоволення, яке ви принесли 6 листопада учасникам півмарафону та супутніх дистанцій)! Також дякую волонтерам, які подавали нам водичку, показували напрямок руху, прибиралимонтувалирозставлялинаправляливидавали і все-все-все! Ви такі молодці!

Велика подяка звичайним перехожим, які висловлювали своє "ко-ко-ко" щодо перекриття вулиць так тихо, що я цього не чула))

А окрема подяка тим, хто не побоявся погоди і прийшов підтримати нас усіх, і мене зокрема. Друзі пізнаються під час успіху...і півмарафону :D
Дякую вам, котики! Ви найкращі! Без вас прийшлося б туго)

Львів зовсім затягнуло хмарами... Розігнати їх та всезагальну осінню хандру можна: гарні легкі тренування і активний відпочинок. Вже так хочеться в гори, що аж не можу!
Не лежіть багато на дивані, будьте розумничками і мотивуйте бути розумничками інших ;)
Скоро почуємось!