Увага! Душевненький пост!
Ніч. Ліс. Болото. Ліхтарик.
Здається, ніби простий набір слів, але якщо додати ще кілька десятків людей, то вийдуть "Вечірні побігеньки")
Звичайно, на кожні змагання збирається свій контингент людей і в кожного свої вподобання. Багато людей зациклені на тому, що побігати можна лише по асфальту, вдень, поміж людей-машин, з купою техніки на собі, яка вимірює все і вся, і ОБОВ"ЯЗКОВО отримати медаль фінішера!
Вже другий рік поспіль осінній вечірній Сихівський ліс приймає по-особливому душевний і цікавий забіг. Ні дощі, ні болото не заважають людям вийти на старт і отримати задоволення від того спокою, який несе в собі нічний ліс. І ТАК, за нами там (! як виявляється!) не ганяється маньяк, чупакабра, привиди і т.п. істоти)) На "Вечірніх побігеньках" за тобою женеться або суперник, або адреналін.
Цього року на старт вийшло 42 учасники. Як на мене, то це вдвічі більше, ніж минулого року.
Звичайно, це навіть не 100... Але думаю, що цей забіг скоро збільшить свою аудиторію, коли "природженим асфальтникам" захочеться гострих відчуттів)
Не скажу, що траса побігеньок легка. Та й ніхто не скаже) Є де і відпочити, і відпрацювати, і впасти!) Цього разу на трасі періодично нізвідки з"являвся туман, який так само раптово і зникав. Можна було уявити собі, що ти сидиш в кінотеатрі, в якомусь супер 100500D залі і для тебе всі спецефекти, які тільки забажаєш...Навіть втома у м"язах:D
Ну, а тепер про мої побігеньки)
Жінки, як завжди відзначились - нас, як завжди мало. Тому вирішую боротися не тільки із суперниЦЯМИ, але і з суперниками)
Стартую нешвидко, в комфортному для себе темпі. Зі старту всі понеслися зі спусків досить швидко. Я понеслася так, як мені зручно, ні за ким не гнавшись) Добирати на дистанції є де, і цих ділянок достатньо.
Двоє дівчат тікає вперед. Їх не видно навіть в "полі зору" мого ліхтарика)
Ірину Масник (та, що біжить першою) знаю, як призерку Франківського півмарафону. Мабуть це і стало визначальним фактором мого затупу, про який розкажу далі)
Вона, звичайно, відверто сильніша фізично, порівняно зі мною. Тому, я собі біжу і ВПЕВНЕНО знаю, що вона собі біжить десь в перших рядах з хлопцями)
Гарненько впрацювавшись, практично біля озера Електрон дістаю дівчину, що біжить другою. Починаю працювати з нею. За спиною біжить мужчина, який явно не бажає, щоб дівчата від нього втекли))
Добрячий кусок дистанції ми бігли разом. Біжиться мені добре, то ж перед КП і найважчим підйомом вирішую бігти вперед. Трохи збільшую темп і залишаюсь сама. Відпрацьовую в цей насправді важкий підйом, який піднімає пульс мабуть до 200. Перед собою бачу ліхтарик. Через метрів 300 дістаю хлопця (насправді, я навіть можу знати людину, яку доганяю, але було якось не до задивлянь в обличчя)). Поступово вибігаю на пряму дорогу, яка є передвісником фінішу. Перед собою бачу ще кілька ліхтариків. Дістаю одного, другого...Кайф)) Мужчини певно аж бісилися, коли на вузькій стежці їх обходить дівчина))
Ну і ось фінальний підйом...прямий відрізок...фініш. Чесне слово, бігла би ще і ще!
Так от, ви спитаєте в чому ж затуп? Всю дистанцію треба було працювати в своєму темпі, лише в своєму) Переможниця фінішувала 30 секунд перед мною)
Ти бачиш метрів 100 перед собою ліхтарик, але ти не знаєш, біжить це хлопець чи дівчина. Оце специфіка змагань в нічному лісі, а не лише профіль траси, чи погодні умови)
Насправді, темнота робить неймовірні речі: когось змушує бігти швидше, а хтось просто губиться в такій атмосфері.
Кожна людина, яка відвідала цей старт, зробила мій день.
Як завжди дякую організаторам за це дійство. За дуже шикарний дизайн грамоти особливо! Дякую тим, хто зробив нам чайок на фініші, тому, хто розпалив вогнище, тому, хто багато років тому посадив перше дерево цього лісу:D
Для вас результати:
Через 5 днів відправляюся на Волинь. Давно там не була, то ж пора вже)
А після Волині...а після Волині мабуть все. Ну вистачить вже))
І ви вдома не сидіть. В нічний ліс я вас бігти не змушую, але ну хоча би бігати давайте;)
Успіхів!
Немає коментарів:
Дописати коментар